Учимося писати відгук

Вчимося писати відгуки на прочитаний твір

Відгук — це одна з найбільш часто використовуваних форм шкільних творів. Написати розгорнутий відгук на книжку або твір — з цим завданням учні вперше стикаються вже в молодших класах, і цей вид письмових робіт буде супроводжувати їх аж до старшої школи, де відгук зміниться більш складним видом твору — рецензією. втім, відгуки на книжки пишуть і дорослі — коли твір дуже сподобався або навпаки — не сподобався зовсім.

Відгук — це текст, у якому дають оцінку прочитаного, почутого, побаченого, висловлюють ставлення до нього. Мета відгуку — описати свої почуття та думки, які з’явилися від знайомства з автором і його твором, а також рекомендація книжки або твору іншим читачам. відгук може бути написаний у вигляді міркування, тоді він зазвичай містить тезу (думка читача про книжку), докази справедливості цієї думки; висновок (загальна оцінка книжки); рекомендації (кому прочитати цю книжку). відгук також може бути написаний у стилі вільного письма. З одного боку, писати будь-який вільний твір досить легко: коли немає заданих меж і можна озвучувати лише власні думки, є більше простору для творчості. але є у цієї медалі й зворотний бік — такий твір може виявитися досить сумбурним. Щоб цього не сталося, пропоную покроковий план складання відгуку на прочитаний твір.

— Подивіться на автора і назву книжки. Чи знайоме вам прізвище письменника? Що вам про нього відомо? Згадайте важливе. Що ви скажете про назву книжки? Чи привернула вона вашу увагу? Можливо, створила певний настрій або натякнула, що чекає на вас у творі? Скажіть про це кілька слів. Зверніть увагу! На початку вашого твору важливо дати короткі відомості про прочитану книжку: ім’я автора, назву твору, в якому році він написаний автором, місце і час представлених ув книжці подій, хто стоїть у центрі оповіді.

— Ви вказали автора і назву. тепер час переходити до основної частини відгуку: дайте відповідь на головне питання — про що ця книжка? опишіть місця у творі, які найбільше сподобалися і обґрунтуйте, чому саме. Поду- майте, у чому полягає головна думка розказаної історії? Можна розповісти про те, які риси характеру, вчинки, подвиги героїв викликали найсильніші емоції. Цікаві відгуки виходять, коли є порівняння, зіставлення прочитаного з фактами, відомими з інших книжок або з життя. Чи має книжка виховний потенціал? Який саме? Зверніть увагу! тут не потрібно детально переказувати книжку. важливо — сформулювати головну ідею твору.

— Далі говоримо про головне: сподобалася книжка чи ні. І обов’язково розкриваємо — чому? Чим вас порадувала історія? Що здалося найцікавішим? Чи згодні ви з діями героїв або, можливо, вчинили б по-іншому? раптом у вас є навіть поради для когось з дійових осіб книжки. Пишіть про все, що спаде на думку. в узагальненні ви можете сказати, чи маєте намір продовжити ознайомлюватися з цим автором, прочитати інші його книжки, або ж порекомендувати цю книжку читачам. а можливо (адже відгук може бути і негативним), порадити їм ніколи не брати в руки цієї книжки. У відгуку на книжку краще сказати якомога більше, ніж не сказати нічого. а скоротити ви завжди встигнете!

Відгук на роман Володимира Рутківського «Джури козака Швайки»

Хто з хлопців, читаючи книжки про далеку минувшину нашої країни, не уявляв себе відважним козаком, який відчайдушно захищає рідну землю? адже ще з дитячих літ кожен із нас чув захопливі історії про цих сміливих, вольових, веселих людей. Недаремно українських народ з гордістю і захопленням говорив про козаків, складав про них пісні й легенди, думи й перекази, так само, як згадували й оспівували справжніх синів своєї землі всі без винятку майстри художнього слова
Серед сучасних дитячих письменників цієї теми торкнувся і володимир рутківський у своєму історико-пригодницькому романі «джури козака Швайки». Події твору перенесли мене в далекий 1487 рік на Наддніпрянщину, у степи України. Головними героями роману постали не видатні історичні особи, а герої, створені уявою письменника.

Уже з перших сторінок книжки я познайо- мився з кмітливими сільськими хлопцями Саньком і Грицем, які через невдалий жарт із паном кобильським змушені шукати щастя за межами села. Санько — єдиний син у матері, яка його дуже любить і опікає, він спокійний і розважливий, ще з дитячих років почав відчувати у собі талант характерника

Грицик — сирота, який пасе панську худобу, лише його любить і слухає страшний бугай Пе- трик. обидва хлопці — відчайдухи, які мріють у майбутньому стати справжніми козаками. автор симпатизує цим відчайдушним друзям, тому і зводить їх разом із грозою всіх татар — воронівським сиротою, козацьким вивідником Пилипом Швайкою, який стає для наших героїв

Справжнім побратимом. Протягом усього твору герої сміливо протистоять не лише татарам, а й іншим ворогам, які намагаються зробити народ України рабами. Серед них — і підступний і жор- стокий тишкевич, який служить двом хазяїнам: панові кобильському та татарському вельможі Іслам-беку. Маючи охоронний знак Іслам-бека, він наводить татар на українські села, грабує у плавнях одиноких добичників (з дозволу і покровительства пана кобильського).

Поряд із головними героями у творі багато інших персонажів, але всіх їх єднає одна спільна мета — побачити народ України вільним. Заради цього вони ладні покласти свою голову.

А ще у творі багато епізодів, які викликають усмішку чи навіть сміх. вони пов’язані найбільше з демком дурною Силою, його дідом кібчиком, з мамою Санька тіткою Мокриною, а в одному епізоді навіть з тишкевичем і паном кобильським. Сподобалося мені також і те, що у творі багато прислів’їв, приказок, народних припові- док, порівнянь, жартів.

Дорогі читачі, якщо вам цікаво читати розповіді про справжніх лицарів, захисників рідного краю, про справжню дружбу й взаємодопомогу, про спільні зусилля у боротьбі проти ворога, про добрих, щирих, дотепних і кмітливих людей, які люблять життя і свою рідну землю, тоді неодмінно візьміть до рук книжку володимира рутківського «джури козака Швайки», і я вам обіцяю, що ви не по- жалкуєте.

Кацель Вадим, учень Миколаївської ЗОШ І—ІІІ ст.