Паспорт твору "Назар Стодоля" Т.Шевченка

 Паспорт твору

Назва: "Назар Стодоля" 

Автор: Т.Г. Шевченко 

Жанр :історична соціально - побутова драма, трагедія

Рід: драма

Рік написання: 1842 - 1844

Тема: зображення суспільного життя різних прошарків населення на Україні в 17 ст.; автор розповідає про селян, які прагнуть багатства, чинів, слави навіть ціною щастя рідних дітей, протиставляючи їм світ простих українців і козаків.

Ідея:  висміювання козацької старшини, уславлення благородства низових козаків, їх волелюбність і відвагу.

Основна думка:

а) викриваючи й засуджуючи антигуманний, потворний характер шлюбу з розрахунку, Т. Шевченко доводить, що сім'ю слід будувати на взаємній любові, довірі, духовній близькості людей;

б) у моральних основах народного життя Кобзар бачить силу, здатну піднести особистість до героїзму.

Конфлікт твору — соціальний, який розгортається в побутовому плані на правдиво відтвореному тлі історичного минулого України після Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. 

Сюжет, композиція.

Хома Кичатий — сотник, який вирішив збагатитися за рахунок того, що він силоміць видасть свою дочку заміж за старого полковника Молочая. Жених присилає сватів, але цьому перешкоджає Назар, якого любить Галя.

Сотник категорично забороняє дочці зустрічатися із Стодолею. Назар у розпачі. Гнат, побратим засудженого козака, вирішує допомогти горю. Друзі умовляють Стеху, ключницю Кичатого, за винагороду допомогти викрасти Галю з батьківського будинку. Кохані знову разом. 

Композиція твору:

Експозиція: рішення Хоми видати дочку заміж за полковника; очікування сватів.

Зав'язка: одночасне з'явлення у хаті Кичатого сватів і Назара; конфлікт між сотником і простим козаком.

Розвиток дії: опис народних вечорниць напередодні Різдва; рішення Гната допомогти побратиму в його горі — за допомогою Стехи викрасти кохану в батька.

Кульмінація: сутичка Хоми з побратимами.

Розв'язка: згода Кичатого на шлюб Назара і Галі.

Джури козака Швайки

 

Микола Хвильовий

https://osvitoria.media/experience/stari-chasopysy-dopomagayut-vchytelyam-5-istorij-z-ukrayinskoyi-literatury/ 

Бандуристи,лірники

 Мистецтво кобзарів, бандуристів лірників, яке своїми зачатками сягає періоду Київської Русі, мало в усі часи велике значення для України і завжди було в пошані серед народу. 

   Народні співці — кобзарі, бандуристи й лірники завжди були поруч з борцями за свободу, рівність та незалежність і часто гинули в цій боротьбі. Як правило вони вели скромне життя, не претендували на своє возвеличення і тому часто їх імена залишалися маловідомими, незважаючи на те, що більшість з них були не тільки великими митцями-музикантами, але і цікавими особистостями.

    Кобзарі, як правило, грали на простіших інструментах — кобзах і бандурах різних типів, а бандуристи — на досконаліших інструментах — бандурах. Кобзарі суворо дотримувались кобзарських законів і правил, знали таємну (лебійську) мову, тоді як бандуристи не всі дотримувались цих кобзарських законів або зовсім їх не знали. Зате, як правило, бандуристи мали музичну освіту, знали нотну грамоту. Незважаючи на такі відмінності, точного розрізнення між кобзарями та бандуристами провести важко і тому автори деяких музик подають їх як кобзар-бандурист, коли сама особистість відповідає повністю або частково обом визначенням народного співця.

   Лірники грали на українських народних інструментах — лірах (релях), які мало відрізнялися від подібних інструментів інших народів, наприклад білоруських лір, зате відрізняються від кобз і бандур. Багато кобзарів вміли грати і на лірах, тому виступали і як лірники. Кобзарі і лірники часто входили у спільні братства, мали спільні цехи, звичаї, обряди, репертуар.

На жаль, відомості про окремих, навіть визначніших, кобзарів, бандуристів, лірників збереглися не повністю, про інших — вимагають уточнень та нових пошуків, тому дописи відрізняються своїм об’ємом та різноманітністю.

Треба зазначити, що збір відомостей та підготовка рукопису тривали кілька років і деякі відомості можуть бути дещо застарілими.

Дума "Іван Богун"

 ІВАН  БОГУН

 
 У  Вінниці  на  границі,
 Під  могилою  над  Бугом-рікою  —
 Там  стояв  Іван  Богун  вільницький
 Під  обителем-монастирем  калмицьким.
 Під  кальницькою  обителлю
 Богун  стояв,
 Із  турками-пашами,
 Крулевськими  ляхами,
 Камлицькими  князями
 Богун  воював!
 Силу  він  ляхів-турків  стріляв
 І  шабельками  рубав,
 На  аркан  забирав,
 В  річку  Буг  їх  утопляв.
 А  ляський  круль
 І  турецький  коноїд-паша,
 Нехрегцена  душа,
 Силу  війська  збирали
 Івана  Богуна  і  його  військо
 Хмарою  бусурменською  обступали.
 Веселились  ляхи-турки,
 Круль  і  князь  раділи,
 Що  обложили  Богуна
 На  довгі  неділі.
 Обступили  ляхи-турки,
 Кругом  обложили,
 Козаченьків  Богунових  голодом  морили.
 Три  тяжкі  неділі
 Богун  з  військом
 У  тяжкій  облозі  бував...
 Од  свого  ума  білими  руками
 Хмельницькому  листа  писав,
 Богун  у  Хмельницького  батьківської  поради  питав
 Та  собі  підмоги  з  Чигирина  прохав:
 «Просю  бога  й  тебе,
 Дай  помочі,  порадь  і  повесели  нас!..
 Бо  вже  нас  ляхи  й  турки  обступають,
 Кругом  знаменами  своїми  обкидають,--
 І  кругом  нас  облягають,
 І  дуже  сильно  побіждають».
 Як  Хмельницький  цеє  зачуває,
 До  Вінниці  за  штири  доби  прибуває.
 Його  військо  гетьманськеє  морем  нахлинає,
 Турецько-польське  крульське  військо  зничтожає,
 Богуна  з  козаками  з  неволі  визволяє.
  А  сам  Хмельницький
 До  Богуна  під’їжджає
 І  словами  промовляє:
 «Не  сам  бог  вас  спасав  —
 І  я  не  менше  помагав!»
 Іван  Богун  відмовляє:
 «Слава  богу  і  хвала  гетьману,
 Що  не  дав  нас  у  неволю,  ляхам  на  поталу!»
 Все  козацтво
 І  вояцтво
 У  ряди  ставало,
 На  всі  голоси  кричало,
 Промовляло,
 А  кобзарі  грали,
 В  струни  дотинали
 Та  Богдана  із  Богуном
 Піснями  хваляли!

    Аналіз прослуханих творів:

1. Поділися своїми враженнями від прослуханих творів.

2. Про що розповідалося у народних думах?

3. Які характерні ознаки дум тобі вдалося розпізнати у творах?

4. . Охарактеризуйте мелодію українських народних дум.

5. Який образ кобзаря створив композитор М. Вериківський?

6. Назвіть засоби музичної виразності композиторського твору.

Маруся Богуславка

https://www.youtube.com/watch?v=5DVWia04ELI

Мару́ся Богусла́вка — легендарна українська героїня XVI та XVII ст. Подібно до Насті Лісовської (Роксолани), Марусю взяли у полон турки і віддали до гарему турецького султана. Про розповідає відома козацька дума цього періоду , як Маруся піднімається до такого рівня, що її чоловік залишає з ключами від його замку і темниці. Вона використовує можливість звільнити 700 українських козаків-невільників, які перебували в полоні протягом 30 невільних (за іншими варіантами думи 33 роки) років. Дівчина звільняє полонених на християнське свято Великдень, можливо, вона робить це не випадково... Та Богуславка не повертається з козаками додому, а залишається у гаремі. Чи дівчина боїться осуду земляків? 

  Маруся  символізує тих, хто залишає Україну, але все ще має сильне поєднання до землі свого походження. На мою думку, вона не зрадниця, бо врятувала козаків-невільників. А додому не повернулася, бо звикла до такого життя...

П.Глазовий

Тема. Павло Глазовий. «Найважча роль», «Еволюція». Основні ідеї творів, художні особливості гуморесок.

Мета:  опрацювати творчість П. Глазового; навчити аналізувати художні особливості гуморесок, проводити аналогії з власними спостереженнями; розвивати в учнів зв’язне мовлення, увагу, мислення, уяву, пам'ять, вміння робити власні висновки., іронічно та критично, з почуттям гумору сприймати явища навколишньої дійсності й самого себе; виховувати почуття любові, гумору, гумористичного ставлення до життя, праці, честі, людської гідності.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Обладнання: портрет Павла Глазового, твори письменника

Хід уроку

Сміх людський — чудесна штука.

Він — мистецтво і наука.

Він — в житті і для життя.

Від малого й до старого —

Всі ми любим щирий сміх.

Із потворного й дурного

Посміятися не гріх.

Добрий сміх не б'є, не мучить.

Він на світі жити учить,

Чим і бажаний для всіх

Шанувальників своїх.

У поета-гумориста,

В цьому впевнився вже я,

Мусить бути особиста

Сміхологія своя.

Павло Глазовий

І. Організація класу.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. 

Повідомлення теми і мети уроку.

 Заповнення таблиці Донни Огл.

З – що ми знаємо	Х – про що ми хочемо дізнатись	Д – про що дізнались і про що залишилось дізнатись

Категорії інформації, якими плануємо скористатись  (головні слова)
Глазовий в дитинстві	Д
Перші твори	Е
Гуморески	Є
	Ж

Джерела, звідки будемо черпати інформацію

1) розповідь учителя

2) підручник

3)

ІІІ. Основний зміст уроку.

Вступне слово вчителя.

Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 р. у с. Новоскелюватка Казанківського району, Миколаївської області в сім`ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 р. був призваний служити в армії. Учасник Великої Вітчизняної війни. Після війни П.П. Глазовий навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького. У 1950 — 1961 рр. — заступник головного редактора журналу “Перець”, згодом заступник головного редактора журналу “Мистецтво”. Друкується з 1940 року. 

Невичерпними джерелами творчості гумориста є скарби живої мови, іскристі перлини народної мудрості. Гумор Павла Прокоповича – доброзичливий, веселодайний. Байкам притаманні дотепність й влучність. Чимало байок та мініатюр мають риси народного анекдоту. Творчість П.П. Глазового – життєдайна, вона є завжди відкритою сторінкою веселої вдачі українського народу, його доброго настрою. В 1968 р. був прийнятий в Союз письменників.  П.П. Глазовой зробив значний внесок і в дитячу літературу. Він автор 8 дитячих книжок. Перший лауреат премії  ім. Петра Сагайдачного 1996 р. Вагомий внесок П.П. Глазового в українську літературу відзначений орденом “За заслуги” (1997). Лауреат премії ім. Остапа Вишні 1988 року за книгу “Сміхологія”.

2. Виразне читання гуморесок 

(Текст читається фронтально. Учитель у момент зупинок задає питання.Утримується увага протягом усього читання тексту, зосереджується увага на деталях.

ІV. Підведення підсумків уроку.

«Квітка групи». Групам пропонується намалювати квітку, яка відображає склад учасників, що працювали у групі. Потім – підбиття підсумків уроку.

 V. Домашнє завдання.

-         Навчитися виразно читати, аналізувати й коментувати розглянуті гуморески П. Глазового.

Дімаров "Блакитна дитина"

А. Дімаров "Блакитна дитина"

Деякі люди вважають, що писати для дітей — дуже лекга   справа. Але це не так. Писати для дітей — це дуже відповідальна і важка праця. Діти не будуть читати книжку, якщо вона нецікава.
А. Дімаров саме той письменник, який намагався писати свої твори для дітей цікаво і захоплююче. 
Повість читається з незгасаючою цікавістю, тому що в ній яскраво й виразно вималювані люди. Вони живі й справжні. Хіба не схвилюють читача бурхливі події у восьмому класі, хіба проблеми школярів тих далеких років не близькі учням сьогоднішньої школи? Питання честі, справедливості, безкорисливої дружби завжди актуальні.
Твори Анатолія Дімарова — багатогранні, різнопланові й, безперечно, не можуть не привернути Вашої уваги. Органічно переплітаючи трагічне з комічним, митець налаштовує на життєлюбство й оптимізм, стійкість, співчуття й добро. Ці морально-філософські категорії А. Дімаров зображує як найвищі людські цінності.
І насамкінець хочеться побажати Вам приємної зустрічі з правдивим і майстерним словом Анатолія Андрійовича Дімарова.

Тема: зображення хвилюючої події в житті героя — після закінчення семирічки він був зарахований до учнів середньої школи.
3.1.3. Ідея: возвеличення важливості навчання у житті людини, мрії матері і хлопця про можливість отримання ним в подальшому вищої освіти.
3.1.4. Основна думка: навчання — це благородна справа, яка робить людину грамотною, корисною суспільству.
3.1.5. Композиція.
Експозиція: закінчення героєм твору семирічки.
Зав’язка: мати з Толею вирушають у місто для влаштування на навчання до середньої школи.
Кульмінація: радість матері з приводу зарахування її дитини до середньої школи.
Розв’язка: зустріч матері і Толі із Сергійком.

Питаннями.

• Які труднощі були у Толі під час навчання?
• Чому герой твору вважає, що його мама безсмертна? («Хоч я давно вже вивчив, що земля кружляє навколо сонця, однак підсвідомо ще вірю в те, що весь видимий світ обертається довкола мами. Тож мама не може померти, бо це означало б кінець усього світу»)
• Опишіть приміщення, де жив герой твору. («І порізаний, подовбаний, зали-
тий чорнилом трудяка-стіл, за яким ми часто збиралися втрьох: я, мама й Сергійко. І ослони з міцними дубовими ніжками... І ніч-годувальниця та зігрівальниця... І пощербині миски та чашки, і понадкушувано дерев’яні ложки, якими так ловко їсти... І пузатий комод, потрісканий і обруднений... І зметений до самісінької ручки віник, який не раз танцював на наших спинах...») Про що свідчить даний опис? (Рівень життя людей)
• Якою була успішність у хлопця після закінчення семирічки? («В чорній клейончастій сумці — має свідотство про закінчення семирічки. Оцінки не такі вже й погані, хоч мама й твердить, що вони могли б бути кращими. Я теж з нею згоден, що могли б, але то вже не моя провина, бо не я ж виставляв усі ті оцінки»)
• Через що Толя заздрив Ванькові? («Ванькові судилася казкова доля: ходити у формі, курити «Казбек» і водити поїзди»)
• Чому Толя вважав, що йому гірше живеться, ніж Сергійкові?
• Якою побачив герой твору середню школу? («...Стояла посеред залізничного висілка, забудованого чотириквартирними дерев’яними бараками, що всі як один були схожі на пенали для ручок та олівців. Саме ж приміщення схоже на палац: двоповерховий величезний будинок з такими великими вікнами, що для стін майже не лишається місця...»)
• Що свідчить про знервований стан мами перед відвідуванням її з сином директора середньої школи? («Застібни верхній ґудзик... Він у тебе не застебнутий! Боже, а волосся! Та не крути головою, дай хоч трохи причесати... А вуха! Вчора ж мила... Хіба можна йти до директора з отакими вусищами? — Гляди ж мені: сидітимеш у директора — не човгай ногами... І руки тримай на колінах. І не крути головою, а дивись на директора»)
• Яке враження на хлопця справив директор школи? («...Невисокого зросту, бо над столом видно тільки його плечі й голову... Скільки живу, не бачив такої блискучої лисини. Вона була схожа на облуплену крашанку»)
• Що здивувало Толю у їдальні? («Я затискаю у руці дві виделки, дві ложки і дві чайні ложечки, що їх дав нам при вході сердитий на вигляд дядько. Та ще й попередив, щоб, коли будемо виходити, обов’язково здали іншому, тому, що стоїть навпроти. Не здамо — не випустять з їдальні»)
• Що уявляв хлопець перед смакуванням какао?
• Чому Сергійко не повернувся додому, а потайки поїхав разом з мамою і Толею до міста?

Література, Іван Сила

Українська література

Олександр Гаврош

			1
			2
		3
		4
		5
	6
		7
		8
			9
					10
	11
				12
			13
	14
					15

1.Сценічне ім’я Івана Фірцака.

2.Прізвище героя твору О.Гавроша про пригоди українського  силача.

3.Прізвище жінки, що внесла заставу за Івана.

4. Івана тренував  доктор ... .

5.Головний герой твору – силач і ... .

6.Агент таємної поліції.

7.Країна, із якої родом Пацака Мацурі, з яким боровся Іван за звання найсильнішої людини світу.

8.Противник Івана, колишній поліцейський.

9.Прізвище прототипу  героя твору О. Гавроша. 

10.Прізвище  хлопця, якого Іван спас від розправи.

11. Країна, у якій силач переміг боксера Джебсона.

12.Що «прорекламував»  Іван  ненароком?

13.Із якого краю прибув головний герой твору?

14. Прізвище циркового імпресаріо.

15. Спортивний снаряд для підняття ваги у важкій атлетиці.

    

Фірцак

1.Агент таємної поліції.

2. Ім’я друга головного героя повісті «Неймовірні пригоди Івана Сили».

3.Сценічне ім’я Івана Фірцака.

4.На думку Івана, ... – це головне у житті.

5. Прізвище колишнього поліцейського, якого переміг Іван.

6. Прізвище першого тренера Івана.

Чемпіон

1.Одна із рис характеру головного героя повісті О.Гавроша «Неймовірні

     пригоди Івана Сили».

2.Прізвище міліціонера, якого переміг Іван.

3. Ім’я гімнастки, з якою одружився Іван Сила.

4.Брякус говорив, що його стихією є ... .

5.Прізвище українського силача, про якого створено повість «Неймовірні

    пригоди Івана Сили».

6.Місто, у якому народився О.Гаврош.

7. Ім’я карлика із цирку.