"Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії"

Галина Малик. Повість-казка «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії». Морально-етичні проблеми в казці: добро і зло, відповідальність за свої вчинки, вміння долати перешкоди на шляху до мети.

Мета:

·        навчальна: ознайомити учнів з творчістю дитячої письменниці, зі змістом повісті-казки, визначити жанрову своєрідність та морально-етичні проблеми твору; навчити розкривати символічний зміст казкових персонажів; оцінювати вчинки казкових героїв, розрізняти добро і зло; формувати вміння  аналізувати вчинки інших та власні;

·        розвивальна: розвивати навички аналізу художнього твору, усне мовлення;

·        виховна: виховувати інтерес до літератури, прагнення доводити усі розпочаті справи до кінця.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форма проведення: урок-презентація (з використанням рольової гри та роботи в групах).

Обладнання: портрет письменниці, художній текст повісті, виставка прочитаних казок та творів сучасної письменниці Галини Малик, ілюстрації учнів до повісті, карта країни Недоладії.  

Методи та прийоми: евристична бесіда; рольова гра («Інтерв’ю з письменницею», «У картинній галереї»); робота в групах, проблемне питання, «Мозкова атака», «Мікрофон», «Хвилинка гордості», «Незакінчене речення», «Сенкан».

Випереджувальні завдання: прочитати І – Х розділи повісті, завдання для груп, ілюстрації до твору.

Епіграф:

Доки я жива – книжка не помре: я буду її читати і видавати.

Галина Малик

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Учитель. З раннього дитинства нас супроводжують казкові герої. Казка — це чарівна країна. Це давній і мудрий порадник. Це вона дає нам перше уявлення про добро і зло, правду і неправду, чесність, справедливість. Народні казки вам читали бабусі та мами.

«Мозкова атака»

·       Що таке казка?

·       Які види казок ви знаєте?

·       Назвіть ознаки казки.

·       Які казки ви читали раніше?

·       Казки про кого або про що запам’яталися найбільше?

Робота з виставкою книг

«Мікрофон»

·   Які книжки сподобались на виставці? Чому?

·   Які з них ви вже читали?

·   Яким словом можна назвати твори, які містять ці книги? (Казки.)

·   Чому, на вашу думку, і діти, і дорослі люблять читати казки?

ІІІ. Оголошення теми, мети і завдань уроку. 

Мотивація навчальної діяльності школярів.

Сьогодні, діти, ми ще раз поринемо у чарівний казковий світ. Казка знову відкриє нам світ мудрості, добра і фантазії, навчить долати будь-які перешкоди.

Отже, нас чекають «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» – цікавий твір сучасної письменниці Галини Малик.

·       Чого ви очікуєте від уроку? Про що хотіли б дізнатися?

Робота в групах

Учитель. До сьогоднішнього уроку ви об’єдналися в чотири групи:

1 група – «Дослідники» (досліджують біографічні відомості про письменницю та її творчість);

2 група – «Актори» (готують інтерв’ю з автором та інсценівку)

3 група – «Художники» (обирають події повісті, які вони будуть ілюструвати);

4 група – «Читці» (готують виразне читання за ролями).

Правила роботи в групах:

ü поважай думки інших;

ü вислухай уважно товариша;

ü обґрунтуй перевагу своєї пропозиції;

ü будь толерантним та вихованим.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Учитель. Отже, я бачу ви готові до нової мандрівки казкою. А з чого ж почати  подорож? Безумовно, зі знайомства з автором.

Група «Дослідники»

Народилася Галина Миколаївна 12 серпня 1951 року у м. Бердянську Запорізької області. 1964 року сім’я переїхала в селище Середнє поблизу Ужгорода. Дівчинка гарно вчилася, мала веселу вдачу, почуття гумору і зовсім не збиралася бути письменницею.

Своє перше знайомство з книжкою Галина Миколаївна запам’ятала на все життя. Це сталося у день її народження, коли мама зробила малій Галинці диво-подарунок – збірку “Українські народні казки”, яка стала для неї “і букварем, і розвагою, і цілим новим світом”.

Любов до Закарпаття письменниця пронесла через роки, адже коли сім‘я Маликів переїхала на Донеччину, Галина повернулася і вступила до Ужгородського університету.

Писати майбутня письменниця почала ще зі шкільного віку. Коли сама стала мамою, почала створювати віршики для своєї доньки. Згодом Г. Малик почала писати казкові повісті для дітей. З персонажами цих повістей весь час трапляються якісь пригоди, відбуваються небезпечні та радісні події.

«Хвилинка гордості»

За повісті «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» та «Подорож у королівство сяк-таків» у 1988 році Галині Малик було присуджено премію імені О. Копиленка. З незвичайними пригодами Алі, невгамовної героїні цих повістей, уже познайомились юні читачі Іспанії, Італії, Франції, Німеччини та інших країн. А за останню повість, яка називається «Злочинці з паралельного світу», Г.М. Малик було присуджено звання лауреата літературної премії імені Лесі Українки 2003 року.

«Незвичайними пригодами Алі в країні Недоладії» зацікавилася Одеська кіностудія і планує зняти мультфільм. Книга друкувалася іспанською, німецькою, угорською, англійською мовами.

Галина Малик є також автором книг: «Пантлик і Фузя», «Пантлик і Фузя сперечаються», «Пригоди Іванка і Беркутка», «Як ти народився» та ін.

Рольова гра «Інтерв’ю з автором»

Учитель. Сьогодні до нас у гості завітала письменниця (У клас входить дівчина, яка грає роль письменниці, сідає за стіл; біля неї учень-кореспондент).

Група «Актори»

Кореспондент. Пані Галино, чому ви стали писати саме для дітей?

Галина Малик. Це пояснити неможливо. У мене є і книжки для дорослих. Насилу примусити себе щось написати не можу. Пишу тільки те, що мені диктується зверху. Починаю з першого розділу і закінчую останнім.

Кореспондент. Як ви почали писати?

Галина Малик. Пригадую, коли навчалася у 5-му класі, у школі був вечір, присвячений пам’яті Тараса Шевченка. Був оголошений конкурс на кращих читців. Я написала невеликий віршик, представила його на конкурс і отримала першу премію. Це мене, звичайно, надихнуло, і я почала писати.

Кореспондент. Скільки Вам було років, коли вперше вийшов друком Ваш твір? Як він називався і де був надрукований?

Галина Малик. Перший мій вірш було надруковано в обласній газеті «Закарпатська правда», коли мені було 14 років. Звався він «Осінь».

Кореспондент. Ваші перші твори  були присвячені вашим донечкам?

Галина Малик. Коли моїй старшій доньці  минуло сім років, я почала помічати, яка вона непосидюча: що не почне, то все кине. Мені хотілося, щоб дочка була більш зібраною, відповідальною. Я почала шукати в літературі твір, аби показати їй, що станеться, якщо ми не будемо доробляти до кінця свої справи, але нічого не знайшла. Так була написана казка «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії».

Кореспондент. Яка ваша улюблена дитяча книга?

Галина Малик. Це «Аліса в Країні Чудес» Льюїса Керрола.

Кореспондент. Чому кажуть, що Галина Малик – це Ваш псевдонім?

Галина Малик. Тому що це моє дівоче прізвище. Прізвище мого тата. Я ж починала писати ще зі школи, тоді мене знали саме як Галину Малик. А потім я вийшла заміж і не захотіла змінювати прізвище в публікаціях. Хоча за паспортом моє прізвище Курій.

Кореспондент. Як відпочиваєте?

Галина Малик. Моє хобі – ловити рибу, плавати. Також люблю збирати гриби, яких у нас у Закарпатті багато. Страшенно люблю море і ліс.

Кореспондент. Що Ви побажаєте своїм читачам?

Галина Малик. Мати мету в житті.

Учитель. А тепер настав час для казки Галини Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» — першою з трилогії захопливих пригод Алі. (Книжка друга –  «Подорож Алі до країни сяк-таків». Книжка третя – «Третя подорож Алі»)

– Про що розповідається в казці?

– Якою перед нами постає головна героїня казки? (Учні зачитують портрет дівчинки з ІІ розділу казки: «Те, що їй клали на тарілку, вона недоїдала. Те, що давали пити – не допивала. Почне малювати – кине, бо набридло. Почне щось ліпити з пластиліну – кине, бо нудно. Почне вишивати – кине, бо нецікаво. Навіть заплестися їй ні разу не вдавалось до кінця. Заплете одну кіску, а за другу не береться. Так і ходить цілий день – одна коса заплетена, друга – ні. Через це з нею завжди траплялися якісь неприємності»).

Учитель. А ось і Аля завітала до нас. (Заходить дівчинка: ластовиння на носі, дві кіски, одна з яких заплетена, друга ні)

Група «Актори»

Рольова гра (інсценізація)

Я – Галя. Але тато з мамою називають мене Алею. Я не люблю робити справи до кінця! Все мені набридає. Нещодавно я потрапила до країни Недоладії. Там я зустріла дивних мешканців. Я хочу додому (плаче). Допоможіть мені повернутися.

Бесіда

– Чому Аля потрапила до країни Недоладії? (показати карту країни) Знайдіть уривок і зачитайте.

– Як ви думаєте, чи правильно робила дівчина?

– Чому країна, в яку потрапила Аля називається Недоладія?

–       Хто живе в країні Недоладії? Розтлумачте походження її назви та мешканців.

– Чи можна сказати, що Аля відкладала на завтра те, що можна було зробити сьогодні? Це добре чи погано?

– Чи маєте ви спільні риси з Алею?

Фізкультхвилинка

Група – «Читці»

Читання казки в особах (розділ ІІІ).

Учитель. Діти, Аля хоче швидше повернутися додому. Але їй потрібно виконати дуже відповідальне завдання: сказати багатьом дітям про те, як важливо доводити до кінця будь-яку розпочату роботу.

Аля. Я обов’язково виправлюся. Я все зрозуміла, і більше ніколи не буду так робити.

Група – «Художники»

Рольова гра «У картинній галереї». (Учні, які підготували малюнки, розповідають, яких героїв казки або яку подію вони відтворили).

Робота з теорією літератури

Учитель. Художні твори бувають різних видів (жанрів). Багато жанрів ви вже знаєте. Пригадайте їх (казка, міфи, легенди, народні перекази, вірші, оповідання).

Сьогодні ви познайомитесь із новим жанром – повістю.

Отже, повість – це великий розповідний прозовий твір, у якому широко змальовано життя одного або кількох героїв протягом тривалого або важливого за подіями часу. Повісті властиві такі ознаки: прозова мова, великий обсяг, декілька героїв, розповідь про події. (Запис до літературознавчого словничка)

– Доведіть, що «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» за жанром – повість. (Написана прозовою формою, діє багато героїв, події відбуваються впродовж тривалого часу)

– Одним з досить цікавих жанрів дитячої літератури є повість-казка, яка на прикладі вигаданих ситуацій пропонує вам розібратися в стосунках людей, вчитися відрізняти погане від хорошого, оцінювати вчинки персонажів. Повість-казка створює вигадані світи, але при цьому дає можливість знайомитися зі світом реальним, його правилами та особливостями. Крім того, в повісті-казці діють вигадані герої, відбуваються чарівні події.

Персонажі повісті-казки найчастіше діляться на дві групи – тут є звичайні люди (як правило, діти), які живуть за звичайними законами і їх життя не віщує нічого особливого або незвичайного. Крім того, в повісті-казці діють також і чарівні персонажі, яких зустрічають головні герої, потрапляючи в казковий світ.

– Читаючи цей твір, ви, напевно, звернули увагу на незвичайних героїв твору. Назвіть їх. (Недороль Десятий, Недоштанько, Недоборода, Недовус, Недопопелюшка та ін.)

– А що ж наша головна героїня твору? Вона належить до реальних чи вигаданих персоніжів?

–       Як ви думаєте, чи зможе Аля повернутися додому?

Про це ви дізнаєтесь, прочитавши наступні розділи повісті.

Виразне читання казки (розділи ХІ – ХІІ)

Обмін враженнями від прочитаних розділів

– Про яку Державну Таємницю дізналася Аля?

– Чи можна цю таємницю вважати вагомою, вартою формулювання «державна»?

– Як це характеризує Недороля Десятого?

– Що буває за розголошення Державної Таємниці?

– З чого побудовано Недоладію?

V. Систематизація та узагальнення вивченого матеріалу.

Створення візитної картки книги

Назва твору	«Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії».
Автор	Галина Малик
Країна	Україна
Мова	українська
Жанр	Повість-казка
Видавництво	Вінниця: Теза; Соняшник
Публікація	2005
Художник-ілюстратор	Антоніна Лисиця
Кількість сторінок	128

Складання сенкану

1) Повість

2) Цікава, повчальна

3) Вчить, знайомить, захоплює

4 ) Повість – великий прозовий твір

5) Творчість

VІ. Підсумок уроку.

Учитель. Прийшов час прощатися з героями казки і повертатися з цікавої подорожі додому.

–  Що б ви взяли на згадку про цю мандрівку?

– Чи було цікаво читати повість і чому?

– У який момент за долю героїні ви переживали особливо?

– Які сторінки повісті хотіли б перечитати ще раз?

–  Чи запропонували б ви прочитати цю казку своїм батькам?

Ми з вами крок за кроком переходимо до завершення нашого уроку. Але не варто забувати про прохання Алі. Як же повернутися дівчинці додому?» (відповіді учнів)

Рефлексія

«Незакінчене речення».

–  На сьогоднішньому уроці для мене найбільшим відкриттям було… .

–  Інформація, отримана на уроці, дозволяє зробити висновок… .

– Сьогодні я дізнався…; навчився…; зрозумів…; змінив погляд на…; мені сподобалось... .

– На уроці мені було… .

– Удома  я розповім батькам (сестрі, брату) про... .

VІІ. Оцінювання

Наша мандрівка в казкову країну скінчилась,

всі ви, я бачу, дуже сьогодні втомились,

тож роздаю вам очікувану нагороду –

гарні оцінки за плідну й сумлінну роботу.

VІІІ. Домашнє завдання.

Вивчити теорію літератури; прочитати розділи ХІІІ – ХІХ; знайти елементи незвичайного; заповнити таблицю.

Фантастичне	Реальне

Список використаної літератури

1.     Авраменко О.М. Українська література. Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Грамота, 2013. – С. 99 – 139.

2.     Малик Г. Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії. – Вінниця: Теза; Соняшник, 2005. – 128 с.

3.     Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська література. 5 – 9 класи / Р.Мовчан, К.Таранік-Ткачук, М.Бондар, О.Івасюк, С.Кочерга, Л.Кавун, О.Неживий, Н.Михайлова. –  К., 2012.

4.     Шеретько Ю. Галина Малик: «У дитячій літературі немає заборонених тем»: [Інтерв’ю] / Ю. Шеретько // Друг читача. – 2006. – №1, січень. – С. 4.

5.     uk.wikipedia.org

6.     www. wz.lviv.ua

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ,
у якому починаються чудеса

Аля грюкнула кімнатними дверима і притулила долоні до гарячих щік.
Ой, як соромно! Як негарно все вийшло!
Ще місяць тому надумала вона вишити рушничка для бабусі, до її дня народження. І нитки підібрала, і рушничок білий знайшла, і навіть перший хрестик зробила. А потім їй усе набридло.
Дівчинка відіклала роботу й подумала: «Завтра дошию!» Назавтра часу у неї не знайшлося. А згодом вона й зовсім забула про вишивку. Їй навіть здалося, що рушничок давним-давно вишитий!
Тому, коли сьогодні всі поздоровляли бабусю, Аля була певна, що дарує рушничка з вишитими червоними півнями.
Бабуся розгорнула пакунок, і тут всі побачили біле полотно з маленьким хрестиком у куточку та лялечку червоних ниток.
— Що це? — здивувалася бабуся.
Це... це... вишиваний рушничок... — ледве вимовила Аля і почервоніла, як ті нитки.
А тато глянув на неї й стиха мовив:
— Ех ти!
І тоді Аля втекла до своєї кімнати.
Ох, як негарно все вийшло!
Потроху дівчинка заспокоїлася. Вона чекала, що за нею от-от хтось прийде, бо час сідати до святкового столу! Але ніхто не прийшов. Спочатку Алі стало нудно, а потім вона розсердилася. «То ви такі! — сказала вона сама собі. — Ось візьму голку і навишиваю вам сто півників, щоб ви не думали!..» 
— Цілих сто! — голосно промовила вона.
— Еге ж, рівнесенько сто! — повторив хтось за її спиною. Першої миті Аля зраділа, бо вирішила, що по неї таки прийшли. Але таким голосом ні тато, ні мама і ніхто з її знайомих не розмовляє! Він був якийсь неживий, безбарвний і дуже неприємний — ніби цвяшком дряпали по склу.

Аля обернулася і...
— Хто тут? — прошепотіла вона.
На плінтусі сидів маленький чоловічок у довгому, майже до п’ят, піджачку з широкими кишенями. На голові у чоловічка червонів ковпачок. А на ногах у нього були величезні черевики із червоними шнурівками.
Аля заніміла. А чоловічок поважно вийняв з однієї кишені окуляри, з другої — якогось папірця і почав уважно читати, водячи по рядках вказівним пальцем.
— Так, так, усе правильно! — задоволено мовив він. — Сьогодні ця дівчинка не завершила соту справу. Якраз стільки, скільки треба...
Чоловічок не доказав, бо Аля вже встигла на той час отямитись. Вона запхнула у кишеньку нитки, які ще тримала в руці, і хотіла накрити чоловічка долонькою, наче коника. Але він побачив занесену над собою руку — і вмить опинився на люстрі. Зручно вмостився на краєчку, звісивши ноги у величезних черевиках.
Аля задерла голову і з цікавістю чекала, що ж він робитиме далі.
А чудернацький гість тим часом змахнув руками і швидко-швидко щось забурмотів собі під носа. Аля прислухалась і почула дивні слова:

 

«Недо-роби!  Недо-пиши! Недо-почни!  Недо-лиши! І недо-їж! І недо-ший! І в Недоладію  Мерщій!»

 

Чоловічок задоволено потер руки. Потім зняв з лівої ноги черевика і почав засовувати його до кишені.
Черевик помістився, однак носком діставав самісінького підборіддя дивного чоловічка.
Тоді отой чоловічок, наче коник, стрибнув на підлогу, тупнув ногою і... зник!
Раптом щось підхопило Алю, й вона миттю вилетіла у розчинене вікно... 

 

Антон Павлович Чехов

Антон Павлович Чехов  і Україна

   Україна – це друга Батьківщина Чехова. Його бабуся з боку батька Є.Є.Шимко була українкою, в дитячі роки (Таганрог) українська мова постійно звучала в родині Чехових. Діти слухали українські пісні, грали в домашніх виставах "про Чупруна та Чупруниху”.

Сам Антон Павлович у переписці із друзями не раз називав себе українцем. В 1902 р., розмовляючи на Білій дачі з Горьким і Лазаревским, Чехов визнавався: «Я дійсний малорус, я в дитинстві не говорив інакше, як по-малороссійськи». Марія Павлівна в оточенні українських письменників, учасників ювілейних торжеств із нагоди 50-річчя пам'яті Чехова, проказувала: «Я сама хохлушка». Характерна фраза з листа Антона Павловича напередодні поїздки родини на відпочинок у Суми: «…мати й батько, як діти, мріють про свою Хохландію» (15 лютого 1888 р.). :>)

У питанні про предків письменника важливим посібником є книга М. П. Чехова «Навколо Чехова. Зустрічі й враження», написана в Ялті в 30-і роки. Перші розділи присвячені історії родини, зустрічам юного Антона і його братів з дідусем і бабусею. При перевиданні книга збагатилася змістовними коментарями С. М. Чехова, що виступило в ролі історика родини.

 

Ставши письменником, Чехов обрав “приснолисту Україну” місцем літнього відпочинку, відвідав Харківську та Полтавську Губернії. У Львові він придбав твори Т.Шевченка на українській мові. Пісенні мотиви (“Не женися на багатій”) відображені в повісті “Три роки”. В 1888-1889 роках Чехов відпочивав в Сумах: мандрував, спостерігав народне життя, працював над прозою та драматургією (оповідання “Неприємність”, “Красуні”, водевіль “Трагік насамохіть”). Сумські враження використані в оповіданнях “Іменини”, “Нудна історія”, п'єсах “Лєший” та “Чайка”.

Розвитку інтересу до української культури сприяла родина Лінтварьових: їх предки дружили з філософом Г.Сковородою, преклонялися перед Кобзарем. Зачарування Україною відбилося в бажанні письменника придбати хутір в Полтавській губернії, в дружбі з діячами української інтелігенції, зокрема Марією Заньковецькою. Чехов називав талант актриси “страшною силою”, високо оцінив виконання ролі Харитини (“Наймичка” Карпенка- Карого). Вважається, що Заньковецька стала одним з прообразів Ніни Зарєчної (“Чайка”).

В Сумах похований брат письменника, художник Микола Чехов (1868-1889). В 1898 р. хворий Чехов переїхав до Ялти на територію сучасної України. Кримські враження відбулися в оповіданні “Довгий язик”, “Дама з собачкою”, “Архієрей”. В Ялті написані оповідання “Студент”, “Нова дача”, “Душечка”, “Наречена”, п’єси “Три сестри” та “Вишневий сад”. В Ялті підготовлене до друку Повне зібрання творів для видавництва А.Ф.Маркса.

Українські письменники слідкували за творчістю Чехова, опиралися на його новаторскі знахідки (образотворчий імпресіонiзм). Вчилися майстерності "літературної мініатюри" (ескізи, замальовки, новели). Високо відзивалися про нього М.Коцюбинський, І.Франко. Максим Горький повідомляв Чехова в 1899 році: "... про Вас написав Франко, галіцієць,...навпрочуд задушевно написано". Багато літераторів (М.Коцюбинський, Х.Алчевська, Б.Лазаревський) присилали Чехову книги з посвяченнями.

М.Грушевський, який став в майбутньому президентом Української республіки друкував переклади чеховських творів в журналі "Літературно-науковий вістник" (видавався з 1898 року у Львові). В січні 1899 року - переклади сімох оповідань, в липневому номері - повість "Моє життя", в березні 1902 року - сім гуморесок Чехова. У Львові був опублікований збірник оповідань "Змори" в перекладі Марії Грушевської (1904). Були відзначені видання оповідань Чехова в українській діаспорі у Америці.

В наш час п’єси Чехова входять до репертуару театрів України. Проводиться фестиваль мистецтв “Дні Чехова в Ялті”. В Криму присуджується літературна премія ім.Чехова, знімаються художні та документальні фільми за творами письменника. В Ялті, Гурзуфі і Сумах працюють чеховські музеї. Центром досліджень чеховської творчості на Україні є Будинок-музей А.П.Чехова в Ялті. Найвизначніша наукова акція – міжнародна конференція “Чехов та українська культура” (1988).

В Ялті знаходяться могили членів чеховської родини: Є.Я.Чехової, матері письменника, (1835-1919), М.П.Чехова, брата (1868-1936), М.П.Чехової, сестри (1863-1957).

Чехов, що народився в українській сім’ї, поринув у життя мирного населення міст України, тодішньої частини царської Росії, став російським письменником, хоч не раз покликувався на своє українське походження, часто навідувався до рідних місць в Україні щоб, як казав, надихатися рідним повітрям. Українське походження А.П.Чехова проявилося у його творчості з українською й неукраїнською загальнолюдською тематикою.

Варто підкреслити, що українські елементи – місця дії, дійові особи, мотиви – зустрічаються у Чехова протягом усього творчого періоду письменника.

 Україна постала в оповіданнях письменника «Степ», «Щастя», «Печеніг», «У рідному кутку», «На шляху».

Не можна не згадати й „Степ” – ліричну повість, що її найбільша цінність - в описі українського пейзажу. Це поезія українського степу, і Чехов першим у російській літературі відтворив українське Приазов’я. Подорож у рідні місця перед написанням цього твору заторкнула найчутливіші струни його душі, бо все, що він побачив знову, було йому до болю рідне ще з дитинства. Він просто не міг би створити чогось подібного, хоч би й хотів, живши в Росії і не відвідавши Україну. Повістю „Степ” Чехов збагатив і всесвітню літературу, спочатку німецьку і чеську, а потім французьку, тими ж українськими елементами в перекладі на ці мови, а сьогодні - майже на всі існуючі.

У 1887 році написане оповідання з українськими елементами „Щастя”. Того часу Чехов вважав „Щастя” своїм найкращим твором. Він був на першій сторінці його збірки „Оповідання”, яка вийшла в 1888 році. Його він присвятив особистому приятелеві Т.Г.Шевченка – поетові Я.П.Полонському.

У другій половині 80-х років ХІХ століття Чехов оселився під Сумами у садибі Линтварьових. Почував себе прекрасно, був веселим і життєрадісним. Тут на Луці був його головний відпочинок. Повагу і симпатію викликала у письменника родина господаря садиби. У Чехова склалися хороші стосунки з місцевими жителями. Його захоплювала поетична глибина народної душі. Лукавий український гумор, а особливо народні пісні, то ліричні і ніжні, то веселі і запальні. Антон Павлович не тільки спостерігав життя українських селян, але й допомагав їм як лікар.

Пошуки своєї позиції в житті вели Чехова не в салони, не в новолюдні "товариства" фабрикантів і заводчиків і не в літературні журнали, а до народу в село. Творчість на Луці стала для Чехова своєрідним стартом перед важким і відповідальним періодом у його літературній діяльності.

До 1901 року у Львові було видано кілька перекладів Чехова українською мовою, виконаних Марією Грушевською.

«Що за місця! Я просто зачарований! Крім природи, ніщо так не вражає в Україні, як народне здоров'я, високий ступінь розвитку селянина, котрий і розумний, і музикальний, і тверезий, і моральний, і завжди веселий», — записав А.Чехов після подорожі по гоголівських місцях Полтавщини.

В планах письменника було поселитися в Україні.

Антон Чехов: «У моїх жилах тече українська кров».