Думки на загал

 У чому магія народної пісні? Секрет успіху «Go_A» на "Євробаченні"

Уперше повністю україномовна пісня пролунала у фіналі «Євробачення». Маючи у скарбниці вже дві перемоги у цьому пісенному конкурсі, Україна впевнено поставила на традицію – пісня «Shum» українського гурту «Go_A» є у жанрі електро-фольк, який поєднує етнічний спів із електронними ритмами.

Сучасні гурти все більше вносять у свій репертуар українську народну пісню. 

Адже її витоки сягають тих часів, коли закладалися головні підвалини існування українського народу. Буйноцвітна природа, зариблені чисті водні артерії, переповнені всякою живністю ліси і переліски, а головне — родючі землі. Все це — природна аура, в якій формувався і зростав український народ. Розвивався у праці й завдяки праці. Все це спонукало до пісні.

Різні різні: весільні, жартівливі, сирітські, про кохання, історичні тощо...

Народна пісня – основа духовного життя українського народу. Це твердження можна вважати маніфестом різноманітних фестивалів  української народної пісні .

Тарас Шевченко пророчо сказав про це так:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине.

От де, люди, наша слава,

Слава України.

Трагедія дитини за оповіданням М.Коцюбинського "Ялинка"

Хлопчик Василько нетерпляче чекав Різдва. Він любив це свято, батько пообіцяв йому справжню ялинку! Хлопчик доглядав деревце, пестував його. Дуже скоро це зимове диво повинне було прикрасити оселю. Але через нестатки напередодні Різдва довелося продати лісову красуню — ялинку. Василькові було важко на серці, але хлопчик дуже любить батьків, співпереживає їм і згоден жертвувати своєю втіхою заради родини. Дитина ледве стримує сльози. І обличчя батьків теж сумні та похмурі. Це дуже хвилює хлопчика. Василько розмірковує про причину такого настрою рідних.

Зелена ялинка в оповіданні Михайла Коцюбинського ніби жива. Деревце по-своєму переживає ці драматичні події. Наприклад, ялинка радіє, коли бачить хлопчика та його батька. Коли ж деревце рубають, воно відчуває біль, лякається, як людина, дрижить, ронить зелену глицю.

Вирушивши в путь, Василько заблукав у лісі. Спочатку фантастична Краса зимової природи захоплює його, але потім ліс уже ввижається Василькові чорною стіною. Хлопчикові здається, що страховища простягають до нього руки. Багато пригод довелося пережити Василькові. Утікши від вовків, хлопчик дістався до свого дядька, а потім його знайшли батьки.

В образі Василька Михайло Коцюбинський переконливо показав моральні якості дитини, серед яких повага до старших, сміливість. Найважливіше, що хотів сказати письменник, — обов'язок кожної людини шанувати, любити, підтримувати своїх батьків.

Цей твір дозволяє читачеві насолодитися чарівними картинами природи, а також дізнатися про те, як живуть у злагоді добрі люди. Саме любов і злагода завжди допомагають подолати негаразди, які насилає на людей доля.

Твір за поемою Л.Українки "Давня казка"

У творчості усіх видатних поетів завжди можна знайти твори, присвячені поетичному слову – його впливу на життя суспільства, його силі, яка інколи не менш, ніж сила звичайної зброї. А інакше не може і бути, тому що людина, яка знаходить своє призначення у літературі, повинна добре усвідомлювати своє місце у житті суспільства та свою мету, яку вона і прагне досягнути силою свого слова.
Одним із видатних літературних митців, які добре розуміли своє покликання та бачили його в служінні своєму народові, була видатна українська поетеса Леся Українка. Вона не тільки розуміла, але й діяла, ніколи не відступаючи від своїх переконань. Вона створювала свої безсмертні поезії попри відчай і розчарування, попри хворобу та інші удари долі. Її твори стали свідченням відповідального ставлення до поетичного слова, а найяскравіше переконливу роль поезії у житті суспільства Леся Українка розкрила у своїй поемі «Давня казка».
Поему "Давня казка" Леся Українка написала в 1893 році.Він увійшов до циклу "Мелодій" другої збірки під назвою "Думи і мрії". Поетеса розуміла, що в умовах бездержавності й національного та соціального гноблення в Україні мистецтво не повинно стояти осторонь проблем народу.   
    Головний герой цього видатного твору – молодий поет, який усім своїм серцем відданий служінню своєму народові. Він живе заради того, щоб створювати пісні про простих людей. Поетичне слово молодого митця здатне не тільки будити душі, а й спонукати людей на подвиги. Сюжет поеми ґрунтується на конфлікті між головним героєм твору та лицарем Бертольдо, який вважав себе найбагатшою та наймогутнішою людиною, доки не зустрів молодого співця. Виявилось, що багатство полягає не в кількості золота та в чисельності війська. Багатство – це значно більше. Справжнє багатство – це воля, незалежність, чудові пісні, здатні зачаровувати слухачів, глибока душевна сила людини та сила її слова. А силу свого слова поет довів лицареві вже тоді, коли завдяки його пісням кохана Бертольдо згодилася прийняти освідчення лицаря та вийти за нього заміж.
       У друге в поемі сила поетичного слова врятувала лицаря під час війни. На витримавши опору оточеного міста, військо Бертольда готово було відступитися та повернутися додому без перемоги, причому, не зважаючи на свою могутність, лицар не міг протистояти своєму війську. І знову вирішальну роль зіграли пісні поета, які співці виконали перед військом, тим самим піднявши його бойовий дух та надихнувши на перемогу, яка невдовзі і була здобута.
З не меншою силою, ніж надихати людей на героїчні вчинки, поетичне слово може вчити людей, пробуджувати в них прагнення до справедливості, волі та незалежності. Це теж підтверджують пісні з поеми «Давня казка», які розкривали правду про панщину та простих людей, закликали народ до боротьби за захист своїх прав. На мій погляд, своїм твором Леся Українка ще раз ствердила вірність справжнього поета інтересам свого народу і готовність усе життя служити його інтересам, адже у поемі «Давня казка» поетеса прагне зробити своє слово зброєю, яка без страху разить ворогів народу і захищає його прагнення. Вона щиро вірить у силу поетичного слова, яке здібне повести співвітчизників до бою, додати їм рішучості і відваги.
Поема «Давня казка» втілює думки Лесі Українки про велику роль поета і поезії в житті суспільства. Та й в інших творах нашої видатної співвітчизниці можна знайти підтвердження сили слова, прикладом якого стала поетична спадщина Лесі Українки та її творча доля. Для багатьох поколінь її слово було, є і буде допомогою у подоланні життєвих перешкод, у боротьбі з труднощами та у досягненні перемоги на шляху до своєї мети. У творі «Давня казка» письменниця дуже ярко висвітила свою словесну зброю і подарувала її своїм нащадкам. 

   Проти діла соромногоВисткпає слово праве - Ох, страшне оте змагання,Хоч воно і не криваве!А коли війна скінчитьсяТого діла й того слова,То скінчиться давня казка,А настане правда нова.

    На мою думку, цей твір Лесі Українки став перлиною її творчості, який вона присвятила своєму народові, своїй Батьківщині.

Античність твір

Контрольний твір

Античність

Антична література - перший щабель у культурному розвитку світу, тому вона й впливає на всю світову культуру. Образи античної літератури входять у сучасну літературу, у них ховається глибокий зміст. Іноді вони входять у крилаті вислови. Античні міфологічні сюжети часто переробляються й знову використовуються.

 В античній культурі вперше з'являється одухотворений людський образ, поставлений у центрі, тому що до цього центром усього мистецтва була не людина. Розвивається усна народна творчість, але в грецькій міфології відсутні казки. Також розвивається байка. Езоп - родоначальник байок, він виходець із Малої Азії. З'являються епічні, архаїчні, героїчні поеми, з яких до нас дійшли тільки гомерівські.

Автором двох епічних поем "Іліада" й "Одіссея" традиційно вважається Гомер. Авторство не доведене, як не доведене і його існування. Він стає легендою вже в античності. Це перші письмові твори, з яких почалася європейська література. Швидше за все, це не початок традиції - автор посилається на попередників і навіть включає в текст уривки з поем-попередників. "Одіссея" - Демодок, Фамір Фракійський. Потім на гомерівські поеми з'являються пародії - "Батрахоміомахія" - боротьба жаб і мишей.

Для античності не характерне звичайне визначення "епосу". "Епос" - "мова, розповідь". Він з'являється як форма побутової розповіді про важливі для історії племені або роду події. Завжди поетичне відтворення. Предмет зображення - історія народу на базі міфологічного сприйняття. В основі художніх древніх епосів лежить велична героїка. Герої епосів персоніфікують собою цілі народи (Ахілл, Одіссей). Герой завжди сильний силою свого народу. Композиція «Іліади» -  чергування земної й небесної лінії сюжету, які до кінця змішуються. Композиція «Одіссеї»  складніша, ніж у  "Іліаді". Події в "Ілиаді" розвиваються поступально й послідовно. В "Одіссеї" три сюжетних лінії: 1) боги-олімпійці. Але в Одіссея є мета й ніхто не може йому перешкодити. Одіссей виплутується із усього сам. 2) власне повернення - тяжкі пригоди. 3) Ітака: два мотиви: події сватання й тема пошуків Телемахом батька. Деякі вважають, що Телемахія це пізня вставка. Поема складніше не тільки композицією, але й з точки зору психологічної мотивації вчинків.

Значення гомерівських поем закладено в моральних цінностях, вони їх нам представляють. У цей час саме формувалися уявлення про моральність. Героїзм і патріотизм - не головні цінності, які цікавлять Гомера. Головне - проблема сенсу людського життя, проблема цінності людського життя.

  Епос ішов у минуле, епос не міг регламентувати нове життя, не міг виразити почуття. Тому з'являється лірика, що спрямована на внутрішній світ. Розвивається лірика й ораторське мистецтво, риторика. У четвертому столітті починає розвиватися проза. Спочатку з'являється історична проза, потім філософська. Лірична поезія існувала насамперед як комплекс мелодія-ритм-слово. Ділилася на сольну й хорову. Хорова лірика древніша, ніж сольна. Вона прямо пов'язана з релігійними й весільними обрядами. "Хор" означало, насамперед, місце для хороводу. Звідси видно, у якому нерозривному зв'язку танець і хорова лірика. Виділялося кілька типів пісень залежно від змісту й присвяти їхнім богам. Гімни: на честь Діоніса - дифірамб, це жагуча пісня, що оповідає про трагічні події в житті бога. Особливість - дифірамб виконувався як діалог. Саме в Сапфо в поезію приходить пейзаж душі, він стає способом передати свої почуття. Дивна багатобарвність. У поезії Сапфо відчувається жіночий погляд. Головний жанр - епіталамія, весільні гімни для вихованок школи.

   В класичний період давньогрецької літератури складається нова складна літературна форма з особливою роллю в духовному житті людства взагалі - це драма. Розвивається театр драматургії, вважається, що театр завжди розвивається в трагічну епоху. Спочатку з'являється трагедія, потім комедія. Драматичний твір якісно відрізняється від інших літературних форм. Життєві події розкриваються не через розповідь автора, а через учинки й мову героїв. Життя відтворюється дією, а не розповіддю. Драма - дуже складна синтетична єдність, що складається з ряду елементів. Основними елементами в драмі є дія й діалог, через які безпосередньо розкриваються події, характери, думки й почуття.

Невід'ємною частиною драми був хор. Він співав під музику й танцював. Давньогрецька драма нагадувала оперу. Герой античної трагедії вступає в конфлікт із долею, з богами, із собі подібними, намічається конфлікт із суспільством.

 Елліністичний період досяг свого піку, починає розвиватися література латинською мовою. По суті - такі ж стадії розвитку, але вона більш пізня, тому запозичено дуже багато рис і відкриттів грецької культури. У Римі рано починає розвиватися проза, вона з'являється раніше всього й у різних варіантах. Рано розвивалося ораторське мистецтво. Виступають на зборах у Сенаті. Риторика процвітає. У Римі з'являються епістолярні жанри - листи. У греків листів немає. Особистість більше усвідомлювала себе - розвиваються мемуари, чого взагалі не було в греків. Відомими і поширеними були записки Юлія Цезаря.. Римляни не соромилися використати інші твори, завжди вказували, що запозичили.

"Енеїда" - велика епічна поема. Замовлена Августом. Вергілій повинен був написати панегірик про самого Августа. У пролозі повинен був написати про міфічних предків Августа. Вів рід від Венери. Вергілію дали час для роботи - 12 років, але так і не завершив. Заповів цю поему спалити своєму другові. Про Августа ні слова - але той не став її знищувати. Схвалив політичні тенденції, що римляни - це обраний народ, якому призначено правити світом. Зовні поема нагадує Гомера.

 Старогрецька література розвивалася у великих часових межах: в різних історичних етапах спостерігалася зміна жанрів, тематики й питання. Основні жанри сучасної літератури: епос, лірика, роман, повість, комедія, поема, ода, сатира, байка і епіграма, ораторська, історична і філософська проза зародилася і сформувалася Афродити і римлян.

Сюжети і образи античної міфології та літератури відрізняються гармонійної завершенностью, прозорим, і глибоким змістом. Через століття пройшли у численних літературних, мальовничих, скульптурних, музичних творах постаті грецьких міфів, такі як Геракл і Орфей, Прометей, Дедал і Ікар.

Найдавніший період – це розквіт міфології. Поеми Гомера «Іліада», «Одіссея». І їх також герої – Ахілл і Гектор, Одіссей і Аякс. Розквіт ліричної поезії Анакреонта і Сапфо.

Класичний період збігається з злетом трагедії, важко переоцінити роль театру життя еллінів. Три великих трагіка – Есхіл, Софокл, Еврипід – з великою наочністю запам'ятали етапи еволюції грецької трагедії.

Знайомство з історією світової літератури вимагає ознайомлення з античної літературою. Перед Стародавню Грецію випала унікальна історична роль. Вона справила величезний впливом геть розвиток літератур інших народів.