Батьки і діти

 

Доброго дня, шановні батьки!

А чи замислювалися Ви, хто несе найбільшу відповідальність за виховання дитини? (відповідь батьків)

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.

Саме вона має виконувати головне завдання — забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.

Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.

Законами України «Про освіту», «Про позашкільну освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного та позашкільного навчання.

Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.

У вихованні дитини відбивається вся організація життя сім’ї, працьовитість, духовне багатство й моральна чистота матері та батька.

Майбутнє належить тільки дітям! Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє наших дітей було прекрасними.

НУШ

 НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА

НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА

Нова українська школа – це ключова реформа Міністерства освіти і науки. 

Головна мета – створити школу, в якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й уміння застосовувати їх у повсякденному житті.

НУШ – це школа, до якої приємно ходити учням. Тут прислухаються до їхньої думки, вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами. 

Докладніше про зміни

Реформу НУШ розраховано на роки, адже неможливо швидко змінити освітню традицію, що плекалася в Україні протягом десятиліть.

Зокрема, у вересні 2017 року було ухвалено новий Закон “Про освіту”, який регулює основні засади нової освітньої системи, а у лютому 2018 року Кабінет Міністрів затвердив новий Державний стандарт...

Новий Стандарт початкової освіти з 2017/2018 навчального року успішно проходить апробацію у 100 школах по всій Україні. З 2018/2019 навчального року за цим стандартом розпочали навчання першокласники по всій Україні.

Новий Стандарт початкової освіти передбачає, що вчителі мають працювати за іншими підходами, тому протягом 2018-2019 років відбувається масштабне перенавчання вчителів початкової школи. Вони проходять як дистанційне навчання (онлайн-курс на освітній платформі EdEra), так і очні сесії, в межах яких спеціально підготовлені тренери закріплюють знання педагогів на практиці.

Також у 2019 році стартував пілот з добровільної сертифікації вчителів, мета якого – виявити та стимулювати вчителів з високим рівнем професійної майстерності, які володіють методиками компетентнісного навчання і новими освітніми технологіями та сприяють їх поширенню.

ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ ДЛЯ УЧНІВ?

Ключова зміна для учнів стосується підходів до навчання та змісту освіти. І ми у МОН переконані, що це – головне. Адже мета НУШ – виховати інноватора та громадянина, який вміє ухвалювати відповідальні рішення

Замість запам’ятовування фактів та понять учні набуватимуть компетентностей. Це – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність. Тобто формування знань, на які будуть накладатись уміння цим користуватися, а також цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи у професійному та приватному житті.

Також вільне володіння державною мовою;

здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;

математична компетентність;

компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій;

інноваційність;

екологічна компетентність;

інформаційно-комунікаційна компетентність;

навчання впродовж життя;

громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;

культурна компетентність;

підприємливість та фінансова грамотність.

Щоб набувати компетентностей, школярі навчаються за діяльнісним підходом – тобто частіше щось роблять замість того, щоб просто сидіти за партами і слухати вчителя. 

Міністерством розроблено нову модель оцінювання учнів у межах Нової української школи. Тепер замість звичних табелів у кінці року учні перших класів отримують Свідоцтво досягнень. Оновлена модель ґрунтується на формувальному оцінюванні, яке дає можливість зробити висновки саме щодо процесу навчання, а не тільки результату (кількості помилок) та поступу учня.

А ще реформа – це про освітнє середовище. І це, насамперед, не техніка чи меблі.

Зміна освітнього середовища – це зміна ставлення до дитини: повага, увага до неї та прагнення знайти оптимальний спосіб для її ефективного навчання. Саме такою є Нова українська школа.

ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ?

Учитель – це людина, на якій тримається реформа. Без неї чи нього будь-які зміни будуть неможливими, тому один з головних принципів НУШ – умотивований учитель. Це означає, що наша мета – сприяти його професійному та особистому зростанню, а також підвищувати його соціальний статус.

Учитель, який отримав свободу навчати, має отримати й свободу навчатися. І ця свобода теж передбачена реформою. Має запрацювати принцип «гроші ходять за вчителем»: педагоги зможуть підвищувати кваліфікацію за державні кошти не лише в Інститутах післядипломної педагогічної освіти, а й в обраних самими педагогами організаціях. Є лише дві вимоги: за п’ять років підвищення кваліфікації має скласти 150 годин, а навчання має відбуватись щорічно.

ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ ДЛЯ АДМІНІСТРАЦІЇ ШКІЛ?

НУШ – це відповідальна школа, і ми переконані, що навчальні заклади повинні отримати більше свободи дій. Адже відповідальність та свобода йдуть пліч-о-пліч.

Тому закон “Про освіту” передбачає кадрову автономію. Тепер директор школи може самостійно призначати своїх заступників, приймати на роботу.

ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ ДЛЯ БАТЬКІВ?

Один із принципів Нової української школи – партнерство, у тому числі – між школою та батьками. 

Співпраця між усіма учасниками освітнього процесу – учителів, учнів, адміністрацій та батьків – наріжний камінь, який допоможе досягти всіх інших результатів. Адже тільки так можливо втілити головну мету: змінити освітнє середовище, впровадити навчання для життя. Батьки постійно повинні тримати зв'язок з учителями, адміністрацією школи, отримувати інформацію про досягнення знань власної дитини.

І врешті – зробити українську школу відкритою, цікавою та сучасною.

🖋️📘🖋️📘🖋️📘🖋️📘🖋️📘🖋️📘🖋️📘🖋️

Інтернет - це ... Пандемія...

Безпечний Інтернет: Батьки, будьте пильні!

"Інтернет – це така ж реалія нашого життя, як телефон або телевізор. Далеко не всі українські батьки усвідомлюють, наскільки важливу роль відіграє Інтернет в житті їхніх дітей. Їм варто прийти до розуміння, що вони несуть таку ж відповідальність за поведінку своїх дітей в інтернеті, як і на вулиці або в метро. Інакше вони можуть зіткнутися із цілком реальними результатами віртуального спілкування" Цікаві цифри (за матеріалами досліджень компанії "Київстар")  78% українських дітей старше 6 років користуються інтернетом; 24% батьків не знають про те, що їхні діти виходять в інтернет через мобільні телефони; 9% батьків не підозрюють, що їхні діти виходять в інтернет через мобільні телефони батьків; 8% батьків не знають, що їхні діти мають власні сторінки (і не одну); 27% дітей зізналися, що в інтернеті з ними контактували незнайомці, 30% з них пішли на контакт; 28% висилали фото віртуальним знайомим; 7% ділилися в інтернеті інформацією про сім'ю. Фішинг, кардинг, грумінг, булінг, мобінг – з урахуванням одного з найнижчих у Європі рівнів проникнення інтернету в Україні ці терміни мало для кого несуть змістовне навантаження. Хоча без з'ясування їхнього змісту і мови не може бути про підключення домашнього комп'ютера до інтернету. Поради батькам: 1. Будьте другом своїй дитині. Проявляйте зацікавленість її захопленнями і обговорюйте проблеми, що виникають. Якщо Ви зможете стати тією людиною, якому Ваша дитина довіряє, їй не доведеться шукати підтримки у віртуальних друзів. 2. Установіть комп'ютер в місці, доступному всім членам родини. Це значно полегшить контроль за його використанням. 3. Складіть правила безпечної поведінки в Інтернеті, в яких будуть перераховані вимоги, що стосуються користування Інтернетом, а також алгоритм дій дитини при зіткненні з небезпечним незнайомцем або сексуальним домаганням. 4. Напишіть ці правила на папері і прикріпіть біля комп'ютера! 5. Попросіть Вашу дитину нікому не повідомляти особисте: ім'я, вік, номер телефону, домашню адресу, номер школи. Поясніть, що не слід висилати свої фотографії людям, з якими вона познайомилась в Інтернеті. 6. Попросіть Вашу дитину відразу ж розповідати Вам про неприємні ситуації під час спілкування в Інтернеті, підкресливши, що Ви не будете сердитися, про що б вона не розповідала. 7. Переглядайте інформацію, що міститься в комп'ютері Вашої дитини. Це допоможе Вам контролювати її спілкування в мережі. Але пам'ятайте, що дитина може користуватися Інтернетом не тільки вдома, але і в школі, Інтернет-клубі, у друзів. 8. Нагадуйте дитині про те, що всі правила безпеки в Інтернеті залишаються в силі й тоді, коли вона користується комп'ютером і не вдома, наприклад в Інтернет–кафе чи у друзів. Безпечна мережа Тим часом «не такий страшний чорт, як його малюють» - це прислів'я як ніщо інше наочно демонструє побоювання неофітів щодо інтернету. Глобальна Мережа, як вікно у світ і інструмент доступу практично до будь-якої інформації, може впливати на здоров'я дитини непрямим чином - наприклад, вільний доступ до інформації про наркотичні засоби для однієї дитини лише зміцнить її знання в негативному їх впливі на організм людини, а для іншої - може викликати бажання їх спробувати. Також навряд чи позитивно позначиться на здоров'ї ймовірність спілкування з сексуальними маніяками, які дуже люблять дитячі чати, або перегляд сайтів для дорослих, наприклад, порнографії. Таких прикладів можна навести дуже багато. Тому грамотний інтернет-серфінг і знання правил роботи в Мережі безпосередньо пов'язані зі здоров'ям юних користувачів. Знай і довіряй Так само як батьки не дозволяють дітям гуляти одним у незнайомих місцях, так само вони не повинні дозволяти їм працювати в інтернеті без догляду. Адже на онлайнових просторах ризик зустріти неприємну особистість - не менший: чати й форуми, в яких «пасуться» педофіли, радикальні політичні групи, сатанинські культи, мережні «оргії» - все це є небезпечним для дитини. А є ще ображаючий аморальний контент. При цьому йдеться не лише про порнографію, адже існують багато сайтів, присвячених піротехніці, суїциду, наркотикам. Не менш небезпечне й залучення в азартні ігри. Навіть прості онлайнові іграшки в неконтрольованій кількості можуть завдати дитині шкоди, щонайменше відволікаючи її від занять і спокійного відпочинку, шкодячи психічному та фізичному здоров'ю. У залученні дитини до Глобальної Мережі також повинні бути поступовість і системний підхід. Починаючи з 8-річного віку, коли дитина вирушає в самостійну веб-подорож, треба підготувати її до використання інтернету. Для цього: поясніть дітям, що різниця між правильним і неправильним однакова: як і в Інтернеті, так і в реальному житті; навчіть дітей поважати інших в інтернеті. Переконайтеся, що вони знають про те, що правила гарної поведінки діють скрізь - навіть у віртуальному світі; попередьте про небезпеку зустрічей із друзями з інтернету. Поясніть, що ці люди можуть виявитися зовсім не тими, за кого себе видають; скажіть дітям, що не все, що вони читають або бачать в інтернеті, - правда. Привчіть їх запитувати у вас, якщо вони не впевнені; контролюйте діяльність дітей в інтернеті за допомогою відповідних програм. Вони допоможуть відфільтрувати шкідливий вміст, з'ясувати, які сайти відвідує дитина та що вона робить на них. Інтернет може бути прекрасним місцем як для навчання, так і для відпочинку та спілкування з друзями. Але як і весь реальний світ, Мережа теж може бути небезпечна. Перш ніж дозволити дітям виходити в інтернет самостійно, слід установити низку правил, з якими повинна погодитися й ваша дитина. Немає анонімності Насамперед слід нагадувати дітям, щоб вони не спілкувалися в інтернеті з незнайомцями. Річ у тім, що анонімність інтернету може становити серйозну небезпеку, ваша дитина ризикує стати жертвою ошуканців і злочинців. Звісна річ, немає нічого страшного в тому, щоб відправити листівку двоюрідній сестрі або поговорити з подружкою. А от спілкування з незнайомцями варто уникати. Крім цього, навчіть дітей вживати таких заходів обережності: представляючись, слід використовувати тільки ім'я або псевдонім; ніколи не можна повідомляти свій номер телефону або адресу; ніколи не надсилайте своїх фотографій; ніколи не дозволяйте дітям зустрічатися зі знайомими по інтернету без контролю з боку дорослих.

Домашня: за і проти

                                Домашня:  за  і  проти

      Давно "бородатим" став анекдот у різних варіантах, коли учні (чи батьки) телефонують учителю: "Спите? А ми ні - готуємо ваше завдання".   "Чи впливають письмові домашні завдання на успішність учнів?"
Психологи зазначають, що дитина, яка є початківцем навчання у школі, заслуговує шанс розвивати любов до учіння. Велика кількість домашніх завдань налаштовує проти школи і науки в цілому. Уже в дитячому садочку діти виявляють стійку ненависть до навчання. Звідси виникає запитання: як зробити навчання для школярів початкової школи цікавим?  В Україні зараз проводиться педагогічний експеримент «Розумники» (Smart Kids), у якому «Педагогічні ігри» виступають як спеціалізоване програмне забезпечення навчального призначення. Тому дітям легше у цікавій ігровій формі отримати міцні й глибокі знання з базових шкільних предметів (математика, українська граматика, основи здоров’я тощо). 
   Отже, погляньмо правді в очі: домашні виконуються не самостійно (допомога мами, батька, тітки до уваги не береться; тут теж є неабияка користь: для дорослих домашні - це своєрідна "безперервна освіта протягом життя", прописана в Концепції нової школи :). Наприклад, під час аналізу історияних пісень, восьмикласники не самостійно опрацьовуть художні засоби, а користуються вже готовими аналізами в Інтернеті. Чи означає це безглуздість роботи? Зовсім ні. Коли ви запишете десять епітетів, то в класі вже самостійно розв'яжете тест. Значить, нехай живе списування? Ні, воно не настільки ефективне, як самостійно виконана робота.   Списування реально подолати, змінивши формат домашніх. Зробімо домашню роботу не роботою. Замість письмової відповіді в зошиті, можна провести міні-форум, опитування, тестування.
  ...Батьки й учні, невже ви думаєте, що домашнє завдання - це вчительська примха? Можна б і відмінити всі домашні (до речі, учителям менше робіт перевіряти). Але... чи не виховаємо покоління, не здатне розумно розподіляти власний час? Чи не привчимо дітей до безвідповідальності?
  ...Батьки й учні, невже ви думаєте, що домашнє завдання - це вчительська примха? Можна б і відмінити всі домашні (до речі, учителям менше робіт перевіряти). Але... чи не виховаємо покоління, не здатне розумно розподіляти власний час? Чи не привчимо дітей до безвідповідальності?
Домашня навчальна робота тісно пов'язана з роботою на уроці й розрахована головним чином на розвиток самостійності учнів та їх творчого мислення. Психологи встановили, що засвоєння знань і спо­собів діяльності набагато міцніше, якщо воно розосереджене в часі. Первинне сприйняття та закріплення знань на уроці за будь-якої ефективної організації навчального процесу має обов'язково підкрі­плюватися подальшим обмірковуванням, застосуванням нових знань, пов'язуванням нового зі старим, його творчою переробкою. Тільки ті знання стають переконаннями людини, що нею самостійно обдумані, пережиті. І якщо первинне сприйняття й закріплення знань може бути фронтальним, то подальша робота повинна бути індивідуальною, самостійною, у тому обсязі й темпі, які необхідні кожному учневі для повного й міцного засвоєння матеріалу. Це можливо тільки в умовах самостійної навчальної роботи вдома.
Від того, наскільки успішно йде приготування домашніх завдань, часто залежить і успішність навчання в цілому. Але організація до­машньої навчальної роботи школярів,, мабуть, найважча ланка в на­вчально-виховному процесі. Багато сторін цієї проблеми вимагають найпильнішої уваги.
Виникає й ситуація морального випробування.
 Доводиться долати внутрішні конфлікти, наприклад, замість футболу виконувати завдання. Про­цес подолання загартовує волю. Заґартовують і труднощі в ситуації, коли ніяк не вдається щось виконати. Вони природні й необхідні для зміцнення характеру. І кожному школяреві потрібні завдання, час на виконання яких не обмежений, завдання, що передбачають пошук, експеримент, що розвивають творчі здібності учня.
Отже, домашнє завдання — неминуча складова частина й необхід­не доповнення до гарного уроку.

Виявляється, учні початкових шкіл, займаючись в класі, легше засвоюють матеріал і отримують кращі оцінки. З цим погоджується і викладач Університету Арізони Ета Креловек. Старшокласникам домашня робота все ж приносить користь, але і тут необхідно знати міру. Наприклад, в учнів, які витрачають на повторення 1,5 години часу, успішність краще, ніж у тих, хто витрачає 4 години. Не поспішайте думати, що це результати погано побудованих спостережень. Купер, провівши 120 досліджень в 1989 році і ще 60 в 2006 році, так і не зміг знайти переконливі і наочні плюси домашніх завдань. Але з'ясував, що вони чинять негативний вплив на ставлення дітей до школи.

  Завдання вчителя побороти списування і славнозвісні ГДЗ, тому він придумує різні завдання... Сучасний учитель долучає учнів до закритої групи  у соцмережі: один-двоє виконують варінт завдання, фотографують його і виставляють світлину для однокласників. А інші переписують. Променем сонця у темряві є факт: під час списування діти обмінюються коментарями - поясненнями :) Значить, навіть списуючи, учень щось розуміє :)