ІСТОРИЧНІ УМОВИ
ТА ПРОВІДНІ ІДЕЇ ПРОСВІТНИЦТВА.
Після становлення в Західній Європі буржуазного суспільства панівною в культурі XVIII ст. стала віра в прогрес та всемогутність людського розуму. Для епохи Просвітництва характерним було раціоналістичне ставлення до світу, віра в здатність людини підкорити свої пристрасті і прагнення суспільному та моральному обов’язку. Просвітителі вірили, що саме за допомогою розуму, можна буде досягти абсолютного знання про людину та природу.
Просвітництво (др. пол. XVII — XVIII ст.) — це ідейний та інтелектуальний рух, що з’явився внаслідок боротьби буржуазії з феодалізмом та абсолютизмом і ґрунтувався на вірі в силу людського розуму та знань.
Історичні умови та провідні ідеї Просвітництва*
Час і місце виникнення | Кінець XVII - початок XVIII ст. Ідеї Просвітництва розвиваються спочатку в Англії, потім вони поширюються у Франції, пізніше в Німеччині, Італії та в інших країнах |
Причини виникнення | Криза старої феодальної системи і формування нових капіталістичних відносин. Буржуазна революція в Англії (1688-1689 pp.), Велика французька буржуазна революція (1789-1794 pp.) |
Чим характеризується епоха | Епоха Просвітництва дала потужний поштовх освіті. Філософ Дені Дідро вважав своїм завданням узагальнити знання, які накопичили європейці на середину XVIII ст., у спеціальному словнику. Так з’явилася «Енциклопедія» (усього 35 томів.), яку писали упродовж 30 років такі видатні просвітителі, як Вольтер, Монтеск’є, Гольбах, Руссо та ін. Керували виданням математик Д’Аламбер та філософ Д. Дідро |
Основні ідеї | Основні постулати Просвітництва були сформульовані англійським педагогом та філософом Джон Локком, який вважав, що всі люди від природи наділені природними правами, зокрема правом на життя, свободу і рівність. У реалізації своїх ідей просвітителі покладали надії на монархів, які мали встановити «розумний» порядок у державах. Неабияку роль у вихованні нової людини відігравали мистецтво і література |
Головні завдання | Боротьба з феодалізмом, абсолютизмом, духівництвом |
Головні герої епохи | Люди науки, мистецтва, державні діячі-реформатори |
Художні напрями | Просвітницький класицизм — розвивав основні формальні принципи класицизму, але ідейно спирався на засади Просвітництва, просвітницький реалізм — характеризувався правдивим відтворенням реалій життя і пропагуванням просвітницьких ідей; сентименталізм — домінування почуттів та загострено-емоційне ставлення до дійсності; рококо — хитромудрі й витончені колізії у комедіях Бомарше, популярний жанр роману в листах, «галантні свята» і «пастуші сцени» у живопису, пасторалі в музиці — характерні ознаки «галантної епохи» |
Представники | У літературі — Дж. Свіфт, Д. Дефо (Англія.), Монтеск’є, Вольтер, Ж.-Ж. Руссо (Франція.), Й. В. Ґете (Німеччина.); у живописі — В. Хогарт, Ж. Б. Грез; у музиці — Й. С. Бах; у скульптурі — Е. М. Фальконе та ін. |
Значення Просвітництва.
Саме просвітники висунули привабливі та актуальні й нині гасла свободи, рівності, братерства, заклали основи демократичного устрою сучасного цивілізованого світу, саме на їхній ідеології засновані конституційні засади багатьох сучасних держав і різноманітні декларації та хартії прав людини.