Екзюпері

Екзюпері – прекрасна людина, патріот Франції, який віддав своє життя боротьбі з фашизмом. Майстер  слова, талановитий художник, що змалював у своїх книгах красу землі та неба, письменник, що оспівав теплоту людських стосунків, мислитель-гуманіст, льотчик і філософ. 

                                                 

Навряд чи комусь ще  вдалося б поєднати  усе це.  Грані таланту, людяності, мужності цієї людини  дуже яскраві і неповторні. Її образ не вміщується в рамки буденності.  І тому сьогодні проведемо не звичайний урок, а урок-подорож. Ми  мандрували протягом навчального року багатьма країнами  світової літератури, а  сьогодні  полетимо  літаком у  чудову країну Дитинство, де  зустрінемося із талановитим письменником-фантастом Антуаном де Сент-Екзюпері.   Отже ,  відлітаємо.

Під мелодію пісні «Зоряна країна» входить учень, що виконує роль письменника А. де Сент-Екзюпері».

                                      

          Родина належала до старовинного аристократичного роду і жила в палаці Ла-Мано. Але це аж ніяк не відповідало фактичному соціальному статусові моєї сім’ї . Батько працював інспектором у страховій компанії. На жаль, я рано втратив батька. Мати стала для мене найбільшим другом на все життя. Вона була людиною високої культури, художниця. 

  

    У дитинстві називали Король Сонце  через біляве волосся, що пишно обрамлювало мою голівку.. 

                                        

У чотири роки я  вже добре вмів читати і заприятелював з книгами назавжди. 

                                  

 У 1939 році побачила світ книга Сент-Екзюпері “Планета людей”, яка складає низку нарисів-спогадів.

У 1942 році пілот-письменник створює повість “Військовий льотчик”.

У багатьох країнах протягом свого життя побував Антуан де Сент-Екзюпері. Це і Північна Африка, Америка, Іспанія, В’єтнам  та Радянський Союз. Багато невдач підстерігали його у польотах. 

У далекій Америці, у години самотності Екзюпері поринав у спогади про щасливе дитинство, у мрії про новий світ людських взаємин, виношував у глибинах своєї душі і леліяв у своїй уяві Маленького принца. Дивовижна казка “Маленький принц” з’явилася 1943 року і була підсумком творчих і духовних пошуків її автора.

                                

Письменник працює над книгою “Цитадель”.

                                              

Навесні 1944 року він знову в небі над своєю Францією, веде жорстокі бої з фашистами.

                                        

 31 липня 1944 року стало останнім днем життя військового льотчика, майора Антуана де Сент-Екзюпері. Він не повернувся зі свого чергового  бойового вильоту. Його літак збили німецькі винищувачі над морською безоднею приблизно за десять кілометрів на південь від міста Сен-Рафаель. Лише три тижні не дожив Екзюпері до визволення Франції від фашизму. Смерть його стала легендою. Французи, а особливо його родичі, довго леліяли міф про те, що Сент-Екзюпері зник, як Маленький принц і часто повторювали слова цього казкового героя: “Я житиму на одній із зірок, я там сміятимусь, і коли ти дивитимешся вночі на небо, це буде так, наче сміються усі зірки. У тебе будуть зірки, які вміють сміятися!”.

          

Маленький принц зник, залишивши людям свої печалі й водночас скарби своєї душі. Коли поглянеш на пам’ятник, здається, що з минулого звертається до нас з вами письменник,  закликає нас зберігати у собі дитинство, а, отже, й душу, відкриту назустріч Всесвіту,  а також зберігати у душахдобро, милосердя і любов.

                                       

Причини загибелі письменника не могли встановити понад півстоліття. Серед ймовірних гіпотез розглядали механічну несправність літака, битву в повітрі, катастрофу в Альпах. Однак жодна з них не отримала підтвердження. Кілька разів у рибальські сіті потрапляли уламки літака, але це були не ті уламки. Лише людська уява витворювала все нові й нові здогади щодо таємничого зникнення Сент-Екзюпері. На час загибелі письменнику було 44 роки – вік, у якому бойові льотчики вже давно на пенсії. Та й здоров’я було далеко не блискучим: напівпаралізована ліва рука, через що без стороньої допомоги не міг залізти в кабіну літака. Окрім того, пілот страждав від депресій, а деякі близькі були переконані, що він шукав смерті. Напередодні останнього польоту Сент-Екзюпері залишив записку своєму товаришеві П’єру Доллозу: «Якщо мене зіб’ють, я абсолютно ні про що не шкодую».

                             

Пошуки місця загибелі пілота та письменника тримали довший час, однак те, чого не вдавалося знайти спеціально оснащеним пошуковим суднам, зовсім випадково вдалося зробити рибальській шхуні. Саме 7 березня 1998 року на палубу невеликого судна «Горизонт» разом із рибою в сітях було витягнуто срібний браслет із гравіруванням. Напис у три рядки майже все пояснював: «Antoine de Sampt-Exupery (Consuelo), c/o Reynal and Hitchcock Inc., 4th Avc, N.Y City, USA». Не виникало жодних сумнівів у тому, що знахідка належала Антуану де Сент-Екзюпері, адже Консуело – це ім’я молодої аргентинки, дружини відомого письменника, Рейнал і Хічкок – американські видавці, котрі у квітні 1943 року першими опублікували «Маленького принца», далі вигравірувано адресу їхнього видавництва в Нью-Йорку.

_____________________________________________________________________

                                             КРОССЕНС

                

     

        

_____________________________________________________________________

_____________________________________________________________________