Контрольний твір
Античність
Антична література - перший щабель у культурному розвитку світу, тому вона й впливає на всю світову культуру. Образи античної літератури входять у сучасну літературу, у них ховається глибокий зміст. Іноді вони входять у крилаті вислови. Античні міфологічні сюжети часто переробляються й знову використовуються.
В античній культурі вперше з'являється одухотворений людський образ, поставлений у центрі, тому що до цього центром усього мистецтва була не людина. Розвивається усна народна творчість, але в грецькій міфології відсутні казки. Також розвивається байка. Езоп - родоначальник байок, він виходець із Малої Азії. З'являються епічні, архаїчні, героїчні поеми, з яких до нас дійшли тільки гомерівські.
Автором двох епічних поем
"Іліада"
й "Одіссея" традиційно вважається Гомер. Авторство не доведене, як не доведене і його існування. Він стає легендою вже в античності. Це перші письмові твори, з яких почалася європейська література. Швидше за все, це не початок традиції - автор посилається на попередників і навіть включає в текст уривки з поем-попередників. "Одіссея" - Демодок, Фамір Фракійський. Потім на гомерівські поеми з'являються пародії - "Батрахоміомахія" - боротьба жаб і мишей.
Для античності не характерне звичайне визначення "епосу". "Епос"
- "мова, розповідь". Він з'являється як форма побутової розповіді про важливі для історії племені або роду події. Завжди поетичне відтворення. Предмет зображення - історія народу на базі міфологічного сприйняття. В основі художніх древніх епосів лежить велична героїка. Герої епосів персоніфікують собою цілі народи (Ахілл, Одіссей). Герой завжди сильний силою свого народу. Композиція «Іліади» - чергування земної й небесної лінії сюжету, які до кінця змішуються. Композиція «Одіссеї» складніша, ніж у "Іліаді".
Події в "Ілиаді" розвиваються поступально й послідовно. В "Одіссеї" три сюжетних лінії: 1) боги-олімпійці. Але в Одіссея є мета й ніхто не може йому перешкодити. Одіссей виплутується із усього сам. 2) власне повернення - тяжкі пригоди. 3) Ітака: два мотиви: події сватання й тема пошуків Телемахом батька. Деякі вважають, що Телемахія це пізня вставка. Поема складніше не тільки композицією, але й з точки зору психологічної мотивації вчинків.
Значення гомерівських поем закладено в моральних цінностях, вони їх нам представляють. У цей час саме формувалися уявлення про моральність. Героїзм і патріотизм - не головні цінності, які цікавлять Гомера. Головне - проблема сенсу людського життя, проблема цінності людського життя.
Епос ішов у минуле, епос не міг регламентувати нове життя, не міг виразити почуття. Тому з'являється лірика, що спрямована на внутрішній світ. Розвивається лірика й ораторське мистецтво, риторика. У четвертому столітті починає розвиватися проза. Спочатку з'являється історична проза, потім філософська. Лірична поезія існувала насамперед як комплекс мелодія-ритм-слово. Ділилася на сольну й хорову. Хорова лірика древніша, ніж сольна. Вона прямо пов'язана з релігійними й весільними обрядами. "Хор" означало, насамперед, місце для хороводу. Звідси видно, у якому нерозривному зв'язку танець і хорова лірика. Виділялося кілька типів пісень залежно від змісту й присвяти їхнім богам. Гімни: на честь Діоніса - дифірамб, це жагуча пісня, що оповідає про трагічні події в житті бога. Особливість - дифірамб виконувався як діалог. Саме в Сапфо в поезію приходить пейзаж душі, він стає способом передати свої почуття. Дивна багатобарвність. У поезії Сапфо відчувається жіночий погляд. Головний жанр - епіталамія, весільні гімни для вихованок школи.
В класичний період давньогрецької літератури складається нова складна літературна форма з особливою роллю в духовному житті людства взагалі - це драма. Розвивається театр драматургії, вважається, що театр завжди розвивається в трагічну епоху. Спочатку з'являється трагедія, потім комедія. Драматичний твір якісно відрізняється від інших літературних форм. Життєві події розкриваються не через розповідь автора, а через учинки й мову героїв. Життя відтворюється дією, а не розповіддю. Драма - дуже складна синтетична єдність, що складається з ряду елементів. Основними елементами в драмі є дія й діалог, через які безпосередньо розкриваються події, характери, думки й почуття.
Невід'ємною частиною драми був хор. Він співав під музику й танцював. Давньогрецька драма нагадувала оперу. Герой античної трагедії вступає в конфлікт із долею, з богами, із собі подібними, намічається конфлікт із суспільством.
Елліністичний період досяг свого піку, починає розвиватися література латинською мовою. По суті - такі ж стадії розвитку, але вона більш пізня, тому запозичено дуже багато рис і відкриттів грецької культури. У Римі рано починає розвиватися проза, вона з'являється раніше всього й у різних варіантах. Рано розвивалося ораторське мистецтво. Виступають на зборах у Сенаті. Риторика процвітає. У Римі з'являються епістолярні жанри - листи. У греків листів немає. Особистість більше усвідомлювала себе - розвиваються мемуари, чого взагалі не було в греків. Відомими і поширеними були записки Юлія Цезаря.. Римляни не соромилися використати інші твори, завжди вказували, що запозичили.
"Енеїда" - велика епічна поема. Замовлена Августом. Вергілій повинен був написати панегірик про самого Августа. У пролозі повинен був написати про міфічних предків Августа. Вів рід від Венери. Вергілію дали час для роботи - 12 років, але так і не завершив. Заповів цю поему спалити своєму другові. Про Августа ні слова - але той не став її знищувати. Схвалив політичні тенденції, що римляни - це обраний народ, якому призначено правити світом. Зовні поема нагадує Гомера.
Старогрецька література розвивалася у великих часових межах: в різних історичних етапах спостерігалася зміна жанрів, тематики й питання. Основні жанри сучасної літератури: епос, лірика, роман, повість, комедія, поема, ода, сатира, байка і епіграма, ораторська, історична і філософська проза зародилася і сформувалася Афродити і римлян.
Сюжети і образи античної міфології та літератури відрізняються гармонійної завершенностью, прозорим, і глибоким змістом. Через століття пройшли у численних літературних, мальовничих, скульптурних, музичних творах постаті грецьких міфів, такі як Геракл і Орфей, Прометей, Дедал і Ікар.
Найдавніший період – це розквіт міфології. Поеми Гомера «Іліада», «Одіссея». І їх також герої – Ахілл і Гектор, Одіссей і Аякс. Розквіт ліричної поезії Анакреонта і Сапфо.
Класичний період збігається з злетом трагедії, важко переоцінити роль театру життя еллінів. Три великих трагіка – Есхіл, Софокл, Еврипід – з великою наочністю запам'ятали етапи еволюції грецької трагедії.
Знайомство з історією світової літератури вимагає ознайомлення з античної літературою. Перед Стародавню Грецію випала унікальна історична роль. Вона справила величезний впливом геть розвиток літератур інших народів.
