Антон Павлович Чехов

Антон Павлович Чехов  і Україна

   Україна – це друга Батьківщина Чехова. Його бабуся з боку батька Є.Є.Шимко була українкою, в дитячі роки (Таганрог) українська мова постійно звучала в родині Чехових. Діти слухали українські пісні, грали в домашніх виставах "про Чупруна та Чупруниху”.

Сам Антон Павлович у переписці із друзями не раз називав себе українцем. В 1902 р., розмовляючи на Білій дачі з Горьким і Лазаревским, Чехов визнавався: «Я дійсний малорус, я в дитинстві не говорив інакше, як по-малороссійськи». Марія Павлівна в оточенні українських письменників, учасників ювілейних торжеств із нагоди 50-річчя пам'яті Чехова, проказувала: «Я сама хохлушка». Характерна фраза з листа Антона Павловича напередодні поїздки родини на відпочинок у Суми: «…мати й батько, як діти, мріють про свою Хохландію» (15 лютого 1888 р.). :>)

У питанні про предків письменника важливим посібником є книга М. П. Чехова «Навколо Чехова. Зустрічі й враження», написана в Ялті в 30-і роки. Перші розділи присвячені історії родини, зустрічам юного Антона і його братів з дідусем і бабусею. При перевиданні книга збагатилася змістовними коментарями С. М. Чехова, що виступило в ролі історика родини.

 

Ставши письменником, Чехов обрав “приснолисту Україну” місцем літнього відпочинку, відвідав Харківську та Полтавську Губернії. У Львові він придбав твори Т.Шевченка на українській мові. Пісенні мотиви (“Не женися на багатій”) відображені в повісті “Три роки”. В 1888-1889 роках Чехов відпочивав в Сумах: мандрував, спостерігав народне життя, працював над прозою та драматургією (оповідання “Неприємність”, “Красуні”, водевіль “Трагік насамохіть”). Сумські враження використані в оповіданнях “Іменини”, “Нудна історія”, п'єсах “Лєший” та “Чайка”.

Розвитку інтересу до української культури сприяла родина Лінтварьових: їх предки дружили з філософом Г.Сковородою, преклонялися перед Кобзарем. Зачарування Україною відбилося в бажанні письменника придбати хутір в Полтавській губернії, в дружбі з діячами української інтелігенції, зокрема Марією Заньковецькою. Чехов називав талант актриси “страшною силою”, високо оцінив виконання ролі Харитини (“Наймичка” Карпенка- Карого). Вважається, що Заньковецька стала одним з прообразів Ніни Зарєчної (“Чайка”).

В Сумах похований брат письменника, художник Микола Чехов (1868-1889). В 1898 р. хворий Чехов переїхав до Ялти на територію сучасної України. Кримські враження відбулися в оповіданні “Довгий язик”, “Дама з собачкою”, “Архієрей”. В Ялті написані оповідання “Студент”, “Нова дача”, “Душечка”, “Наречена”, п’єси “Три сестри” та “Вишневий сад”. В Ялті підготовлене до друку Повне зібрання творів для видавництва А.Ф.Маркса.

Українські письменники слідкували за творчістю Чехова, опиралися на його новаторскі знахідки (образотворчий імпресіонiзм). Вчилися майстерності "літературної мініатюри" (ескізи, замальовки, новели). Високо відзивалися про нього М.Коцюбинський, І.Франко. Максим Горький повідомляв Чехова в 1899 році: "... про Вас написав Франко, галіцієць,...навпрочуд задушевно написано". Багато літераторів (М.Коцюбинський, Х.Алчевська, Б.Лазаревський) присилали Чехову книги з посвяченнями.

М.Грушевський, який став в майбутньому президентом Української республіки друкував переклади чеховських творів в журналі "Літературно-науковий вістник" (видавався з 1898 року у Львові). В січні 1899 року - переклади сімох оповідань, в липневому номері - повість "Моє життя", в березні 1902 року - сім гуморесок Чехова. У Львові був опублікований збірник оповідань "Змори" в перекладі Марії Грушевської (1904). Були відзначені видання оповідань Чехова в українській діаспорі у Америці.

В наш час п’єси Чехова входять до репертуару театрів України. Проводиться фестиваль мистецтв “Дні Чехова в Ялті”. В Криму присуджується літературна премія ім.Чехова, знімаються художні та документальні фільми за творами письменника. В Ялті, Гурзуфі і Сумах працюють чеховські музеї. Центром досліджень чеховської творчості на Україні є Будинок-музей А.П.Чехова в Ялті. Найвизначніша наукова акція – міжнародна конференція “Чехов та українська культура” (1988).

В Ялті знаходяться могили членів чеховської родини: Є.Я.Чехової, матері письменника, (1835-1919), М.П.Чехова, брата (1868-1936), М.П.Чехової, сестри (1863-1957).

Чехов, що народився в українській сім’ї, поринув у життя мирного населення міст України, тодішньої частини царської Росії, став російським письменником, хоч не раз покликувався на своє українське походження, часто навідувався до рідних місць в Україні щоб, як казав, надихатися рідним повітрям. Українське походження А.П.Чехова проявилося у його творчості з українською й неукраїнською загальнолюдською тематикою.

Варто підкреслити, що українські елементи – місця дії, дійові особи, мотиви – зустрічаються у Чехова протягом усього творчого періоду письменника.

 Україна постала в оповіданнях письменника «Степ», «Щастя», «Печеніг», «У рідному кутку», «На шляху».

Не можна не згадати й „Степ” – ліричну повість, що її найбільша цінність - в описі українського пейзажу. Це поезія українського степу, і Чехов першим у російській літературі відтворив українське Приазов’я. Подорож у рідні місця перед написанням цього твору заторкнула найчутливіші струни його душі, бо все, що він побачив знову, було йому до болю рідне ще з дитинства. Він просто не міг би створити чогось подібного, хоч би й хотів, живши в Росії і не відвідавши Україну. Повістю „Степ” Чехов збагатив і всесвітню літературу, спочатку німецьку і чеську, а потім французьку, тими ж українськими елементами в перекладі на ці мови, а сьогодні - майже на всі існуючі.

У 1887 році написане оповідання з українськими елементами „Щастя”. Того часу Чехов вважав „Щастя” своїм найкращим твором. Він був на першій сторінці його збірки „Оповідання”, яка вийшла в 1888 році. Його він присвятив особистому приятелеві Т.Г.Шевченка – поетові Я.П.Полонському.

У другій половині 80-х років ХІХ століття Чехов оселився під Сумами у садибі Линтварьових. Почував себе прекрасно, був веселим і життєрадісним. Тут на Луці був його головний відпочинок. Повагу і симпатію викликала у письменника родина господаря садиби. У Чехова склалися хороші стосунки з місцевими жителями. Його захоплювала поетична глибина народної душі. Лукавий український гумор, а особливо народні пісні, то ліричні і ніжні, то веселі і запальні. Антон Павлович не тільки спостерігав життя українських селян, але й допомагав їм як лікар.

Пошуки своєї позиції в житті вели Чехова не в салони, не в новолюдні "товариства" фабрикантів і заводчиків і не в літературні журнали, а до народу в село. Творчість на Луці стала для Чехова своєрідним стартом перед важким і відповідальним періодом у його літературній діяльності.

До 1901 року у Львові було видано кілька перекладів Чехова українською мовою, виконаних Марією Грушевською.

«Що за місця! Я просто зачарований! Крім природи, ніщо так не вражає в Україні, як народне здоров'я, високий ступінь розвитку селянина, котрий і розумний, і музикальний, і тверезий, і моральний, і завжди веселий», — записав А.Чехов після подорожі по гоголівських місцях Полтавщини.

В планах письменника було поселитися в Україні.

Антон Чехов: «У моїх жилах тече українська кров».