Завжди цікаво

середа, 23 листопада 2016 р.

Лист до Сапфо

                                         Дорога Сапфо!   


              Доброго дня. Достовірних відомостей про тебе небагато. Але чи могла ти передбачити, що твоє ім'я уславиться у віках. Мудрий цар Соломон почувши твій вірш сказав: "Я не хочу помирати раніше, ніж вивчу напам'ять поезію Сапфо". Овідій радив молоді у своїй поемі "Наука кохання"  вивчати твої пісні.     
        Ім'я  Сапфо в перекладі означає "ясна", "світла". Ти той промінчик світла в літературі античності.      Твоя поезія справила особливий вплив на творчість Лесі Українки. Ще  13 років, прочитавши легенду про смерть великої грекині, Леся написала вірш "Сапфо", у якому по-своєму витлумачила відому історію. Але ти Сапфо, назавжди стала для Лесі взірцем вольової, рішучої жінки, здатної обстоювати своє право на самовираження і творчість. Таким взірцем є  ти і для мене. Я вражена мудрістю твоїх віршів, адже ти була однією з перших поетес, відомих у світовій літературі. Ти присвятила своє життя мистецтву та коханню.  У своїй поезії ти оспівувала красу життя, природи. Твій профіль навіть чеканили на монетах, а Платон називав тебе «десятою музою».
     Своєю поезією ти надихала художників, скульпторів, поетів і музикантів.За допомогою цих творів мистецтва я бачу, перед собою красиву, ніжну жінку, авторку безсмертної любовної лірики, вічний символ кохання.Читаючи твоє поезію я тобою пишаюся. 
                                 З повагою Петрова Ганна учениця 8-Д класу.

середа, 16 листопада 2016 р.

Аналіз вірша Т.Г.Шевченко "Мені однаково, чи буду..."


  1. Назва: "Мені однаково, чи буду..."
  2. Рік написання: 1847 р. 
  3. Збірка : Із циклу «В казематі» 
  4. Літературний рід: лірика. 
  5. Жанр: ліричний вірш
  6.  Вид лірики: громадянська. 
  7.  Мотив: патріотичні почуття відповідальності за батьків­щину. 
  8. Про твір: цикл «В казематі» Т. Шевченко написав навесні 1847 р., очікуючи в камері вироку за участь у Кирило-Мефодіївському братстві та написання революційних творів.
  9.  Почуття глибокого патріотизму долають чорний смуток і безнадію в поезії «Мені однаково, чи буду…»автор висловлює свої роздуми над проблема­ми життя і смерті, сенсу людського буття тощо, називається медита­цією.
  10. Тема : відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю
  11. . Ідея : віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.
  12. Художні засоби                                                                                                             Епітети — люди злії, лукавії, славній Україні, окраденую (Україну),                          метафора — злії люди Україну присплять.
  13. Композиція : Вірш можна поділити на дві частини: 18 рядків — перша частина, 5 рядків — друга.
  14. Сумна доля чекає ліричного героя. Він скоріш за все засуджений на висилання до Сибіру. Але особисті страждання страждання не лякають його. Митцеві не страшно й бути забутим людьми. Трагічне його невільницьке і сирітське минуле привчили його до страждань і забуття. Сумна доля чекає в’язня: все, що задумав написати, згине разом із ним. Герой уважає, що зроблено дуже мало для славної України; щоб залишитися у пам’яті народній, слід зробити більше. Не будуть нащадки згадувати у молитвах, але й це не головне. А головне, що трагічна доля чекає Україну. Її грабують безжальні пани, вони душать її волю, її намагання стати щасливою. Як справжній патріот саме через це найбільш карається поет. У творі ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо російські самодержці присплять національну свідомість українців і викоринять з їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави: Як Україну злії люди Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять. Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається: Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені. Але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної України: «Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні». Для поета рідна земля була святою, він так щиро її любив! Але його життєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі: «На нашій — не своїй землі». Та перед цими рядками є й інші: «На нашій славній Україні». З одного боку, Україна славна і наша, а з іншого — все таки, «не своя», бо невільна, сама собі не належить. Саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але наразі відчула, що через певні обставини від її праці може не залишитися й «малого сліду». Умисне лукавить поет і тоді, коли пише, що «малого сліду не полише на Україні і що його «не пом’яне батько з сином». Ці запевнення поета про власну байдужість до того, чи буде він жити в Україні, чи ні, чи згадуватимуть його на рідній землі, чи не згадуватимуть,— все це для того, щоб наголосити: Шевченкові, звісно, не однаково. Вісімнадцять рядків вірша напружено готують нас до важливості останніх п’яти рядків: Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую збудять… Ох, не однаково мені. У цих рядках Кобзар надзвичайно точно передбачив головну проблему української нації, що, мов меч, висить над нею вже кілька століть і стала чи не найзлободеннішою проблемою сьогоднішнього дня: окраденість у час її оновлення та відродження. Тому з повним правом можна вважати поезію «Мені однаково, чи буду…» зверненням-попередженням сучасному поколінню українців.
  15. Історія написання: Чим уважніше вчитуєшся у Шевченкову поезію «Мені однаково, чи буду…», тим виразніше вимальовується перед нами постать поета як національного пророка. Участь у роботі Кирило-Мефодіївського братства дозволила йому простежити пожвавлення національного руху в Україні. Поет розумів, що це тільки початок поступового накопичення визвольної енергії народу. Тому не дивно, що грубе придушення національного руху, розгром таємного товариства спричинили появу вірша «Мені однаково, чи буду…». Дана поезія написана під час перебування письменника в казематі у 1847 р.
    Мені однаково, чи буду
    Я жить в Україні, чи ні.
    Чи хто згадає чи забуде
    Мене в снігу на чужині —
    Однаковісінько мені.
    В неволі виріс меж чужими,
    І, неоплаканий своїми,
    В неволі, плачучи, умру.
    І все з собою заберу,
    Малого сліду не покину
    На нашій славній Україні,
    На нашій — не своїй землі.
    І не пом'яне батько з сином,
    Не скаже синові: «Молись,
    Молися, сину, за Вкраїну
    Його замучили колись».
    Мені однаково, чи буде
    Той син молитися, чи ні...
    Та неоднаково мені,
    Як Україну злії люде
    Присплять, лукаві, і в огні
    її, окраденую, збудять... –
    Ох, неоднако мені.

понеділок, 31 жовтня 2016 р.

Блог, як взаємодія вчителя, учнів, батьків,👩‍🏫👬👭


Блог, як взаємодія вчителя, учнів, батьків

Освітні блоги тільки зароджуються ... Сьогодні освітній блог може стати робочим інструментом вчителя,
тому надає унікальну можливість для спілкування та взаємодії всіх учасників освітнього процесу: вчителів, учнів та їх батьків.
Блог (англ. Blog, від «web log», «мережевий журнал або щоденник подій») - це веб-сайт, основний вміст якого - регулярно додаються записи, що містять текст, зображення або мультимедіа (презентації, фільми та ін.) Для блогів характерні недовгі записи тимчасової значущості, відсортовані у зворотному хронологічному порядку (останній запис зверху). Відмінності блогу від традиційного щоденника обумовлюються середовищем: блоги зазвичай публічні і передбачають сторонніх читачів, які можуть вступити в публічну полеміку з автором (у відгуках до блог-запису або своїх блогах) (Вікіпедія)

У сучасному світі блоги активно створюються і використовуються для спілкування та взаємодії представниками різних соціальних груп і професій.

Назвати дату народження першої освітнього блогу важко. Ясно, що з'явився він в англомовній блогосфері. У Росії освітні блоги почали з'являтися з 2005 року.

Можна сказати, що поки цей спосіб взаємодії вчителів та учнів у мережі порівняно новий і для багатьох ще незвичний. Хоча, як показує міжнародний досвід, блоги відкривають для педагогічної практики нове середовище і нові можливості. Блог може стати хорошим робочим інструментом педагогічної взаємодії як колективу вчителів, так і окремих вчителів, учнів та їх батьків.

Всім відомо, що для комфортного співіснування, для вибудовування нормальних відносин, для взаєморозуміння, необхідно говорити зі співрозмовником однією мовою - як у переносному, так і в прямому сенсі.

У нашому випадку, вчитель, учні, батьки учнів - співрозмовники. І нам усім треба вчитися говорити на одній мові. Сучасні учні - це люди, у яких реальне життя тісно пов'язана з віртуальним середовищем. Тому вчитель, який хоче, щоб його не тільки слухали і чули (розуміли), повинен вести навчання через знайому його учням середу, в даному випадку віртуальну. Блог - цю проблему успішно вирішує.

Для вчителя блог - це можливість ...
- Використовувати засоби мультимедіа в освітньому процесі;
- Розміщувати матеріали уроку, теми (для хворих дітей);
- Створювати матеріали для самостійної роботи учнів, працювати з електронними зошитами;
- Ділитися важливою стаціонарної інформацією з батьками та учнями;
- Проводити оn-line тестування з подальшою швидкою обробкою результатів;
- Узагальнювати і систематизувати власний досвід;
- Брати участь в інтернет - проектах.


Для учнів блог - це ...
- Зразки виконання творчих завдань;
- Участь у конкурсах, проектах, олімпіадах;
- Додавання заміток, фотографій, творчих робіт;
- Формування ІКТ-компетенцій;
- Засіб зв'язку та спілкування з однокласниками з метою обговорення спільних справ;
- Соціалізація;
- Участь в оn-line тестуванні.

Для батьків блог - це можливість ...

- Спілкуватися з учителем і один з одним з метою отримання інформації;
- Отримувати консультації з виконання домашнього завдання, по вихованню дітей, по іншим виникаючих проблем;
- Переглядати творчі роботи учнів, знайомитися з їх досягненнями;
- Брати участь в оn-line тестуванні.
Освітній блог для колег - це ...
- Методична скарбничка уроків і позакласних заходів;
- Можливість обговорити виникаючі проблеми в організації освітнього та виховного процесу;
- Продуктивне експрес-спілкування: обмін знаннями, досвідом, знахідками та ідеями;
- Участь у творчих конкурсах, проектах;
- Дослідна діяльність;
- Можливість розміщувати і отримувати документацію спільноти;
- Планування спільної діяльності;
- Рефлексія.

Крім того робота в блозі дозволяє всім учасникам отримувати посилання на корисні інтернет - ресурси та здобувати навички культури спілкування та безпечної поведінки в мережі.

Робота в блозі навчила мене розуміти мову блогерів, налаштовувати шаблон блогу, створювати і розміщувати матеріали в блозі, працювати з різними сервісами і багато чому іншому.

Батьки учнів стали постійними читачами блогу і зізнаються, що це дуже зручно; відзначають корисність інформації, яку пропоную, кажуть, що раніше і не замислювалися про подібний використанні Інтернету. Для них блог став засобом оперативного зв'язку з учителем і один одним.

За газетою «The Daily Telegraph» у світі існує 110 книг

За версією однієї з найпопулярніших британських газет «The Daily Telegraph» на світі існує 110 книг, які кожен поважаючий себе джентльмен або леді повинні прочитати, щоб уславитися освіченою людиною, здатним вести невимушену світську бесіду з королевою Великобританії.
Можливо, більшості читачів ніколи не доведеться мати щастя особистої бесіди з королевою, але ось ці прочитані книги, безумовно, залишаться у вас в пам’яті.
  • Класика.
Гомер. «Іліада» і «Одіссея»

Ентоні Троллоп. «Барсетшірскіе хроніки»
Джейн Остін. «Гордість і упередження»
Джонатан Свіфт. «Пригоди Гуллівера»
Шарлотта Бронте. «Джен Ейр»
Лев Толстой. «Війна і мир»
Чарльз Діккенс. «Девід Копперфільд»
Вільям Теккерей. «Ярмарок марнославства»
Гюстав Флобер. «Мадам Боварі»
Джордж Еліот. «Міддлмарч»

  • Поезія.
Вільям Шекспір. Сонети

Данте Аліг’єрі. «Божественна комедія»
Джеффрі Чосер. «Кентерберійські оповідання»
Вільям Вордсворт. «Прелюдія»
Джон Кітс. Оди
Томас Еліот. «Безплідні землі»
Джон Мільтон. «Втрачений рай»
Вільям Блейк. «Пісні невинності» і «Пісні досвіду»
Вільям Батлер Йейтс. Вибране
Тед Хьюз. Вибране

  • Белетристика.
Генрі Джеймс. «Жіночий портрет»

Марсель Пруст. «У пошуках втраченого часу»
Джеймс Джойс. «Улісс»
Ернест Хемінгуей. «По кому дзвонить дзвін»
Івлін Во. «Озброєні люди», «Офіцери і джентльмени» і «Беззастережна капітуляція»
Мюріел Спарк. «Балада про передмістя»
Джон Апдайк. Серія романів про «Кролика»
Габріель Гарсія Маркес. «Сто років самотності»
Тоні Моррісон. «Улюблениця»
Філіп Рот. «Заплямована репутація»

  • Романтична література.
Дафна дю Морье. «Ребекка»

Томас Мелорі. «Смерть короля Артура»
Шодерло де Лакло. «Небезпечні зв’язки»
Роберт Грейвз. «Я, Клавдій»
Мері Рено. Трилогія про Олександра Македонського
Патрік О’Брайен. «Шкіпер і командир», «Хазяїн морів», «Командир і штурман»
Маргарет Мітчелл. «Віднесені вітром»
Борис Пастернак. «Доктор Живаго»
Томас Харді. «Тесс з роду д’Ебервіллей»
Джин Плейд (Елеонор Вікторія Хібберт). Плантагенети

  • Дитяча література.
Артур Ренсом. «Ластівки і Амазонки»

Клайв Стейплс Льюїс. «Лев, чаклунка і платтяна шафа»
Джон Толкієн. «Володар кілець»
Філіп Пулман. «Темні початки»
Жан де Брюнофф. «Бабар»
Едіт Несбіт. «Діти залізниці»
Алан Александр Мілн. «Вінні-Пух і всі-всі-всі»
Джоан К. Роулінг. Гаррі Поттер
Кеннет Грем. «Вітер у вербах»
Роберт Льюїс Стівенсон. «Острів скарбів»

  • Фантастика.
Мері Шеллі. «Франкенштейн»

Жюль Верн. «20 тисяч льє під водою»
Герберт Уеллс. «Машина часу»
Олдос Хакслі. «О дивний новий світ»
Джордж Оруелл. «1984»
Джон Уіндема. «День тріффідов»
Айзек Азімов. «Підстава»
Артур Кларк. «Космічна Одіссея 2001»
Філіп Дік. «Чи мріють андроїди про електроовець?»
Вільям Гібсон. «Нейромантік»

  • Детективи.
Патрісія Хайсміт. «Талановитий містер Ріплі»

Дешіл Хеммет. «Мальтійський сокіл»
Сер Артур Конан Дойл. Пригоди Шерлока Холмса.
Реймонд Чандлер. «Глибокий сон»
Джон ле Карре. «Лудильник, точильник, швець, шпигун»
Томас Харріс. «Червоний дракон»
Агата Крісті. «Вбивство в Східному експресі»
Едгар Аллан По. «Вбивства на вулиці Морг»
Уілкі Коллінз. «Жінка в білому»
Елмор Леонард. «Наповал»

  • Книги, що змінили світ.
Карл Маркс. «Капітал»

Том Пейн. «Права людини»
Жан-Жак Руссо. «Суспільний договір»
Алексіс Токвіль. «Демократія в Америці»
Карл фон Клаузевіц. «Про війну»
Нікколо Макіавеллі. «Государ»
Томас Гоббс. «Левіафан»
Зигмунд Фрейд. «Тлумачення сновидінь»
Чарльз Дарвін. «Походження видів …»
Дені Дідро. Енциклопедія

  • Книги, які змінили вас.
Роберт Пірсиг. «Дзен і мистецтво догляду за мотоциклом»

Річард Бах. «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон»
Дуглас Адамс. «Путівник по Галактиці для подорожуючих автостопом»
Малкольм Гладуелл. «Переломний момент»
Наомі Вульф. «Міф про красу»
Делія Сміт. Вегетаріанська колекція
Пітер Мейл. «Рік у Провансі»
Дейв Пельцер. “Дитина, про який говорили« воно »
Лінн Трас. «Стратити не можна помилувати. Безкомпромісний підхід до пунктуації»
Бен Шотт. «Оригінальна всячина Шотта»

  • Історія.
Едуард Гіббон. «Занепад і руйнування Римської імперії».

Уїнстон Черчілль. «Історія народів, які розмовляють англійською мовою»
Стівен Рансімен. «Історія хрестових походів»
Геродот. «Історія»
Фукідід. «Історія Пелопоннеської війни»
Томас Лоуренс. «Сім стовпів мудрості»
Англо-саксонські хроніки.
Орландо Файджес. «Трагедія народу»
Симон Шама. «Громадяни: хроніка Французької революції»
Дж.П.Тейлор. «Друга світова війна»

«Ліки від меланхолії», Рей Бредбері

«Ліки від меланхолії», Рей Бредбері

Всім відомо, що Бредбері – не просто письменник, а трохи чарівник, з-під руки якого вийшло багато гарних, трохи магічних, захоплюючих оповідань. «Запах сарсапарелі», «Були вони самгляві та золотоокі», «Все літо в один день», «Подарунок», «Чудовий костюм кольору вершкового морозива» та інші історії увійшли до збірки «Ліки від меланхолії».
«Коли все втрачено, залишається надія», – стверджує герой одного з оповідань Рея Бредбері. І ці слова могли б стати епіграфом до всієї збірки «Ліки від меланхолії», на сторінках якої завжди знайдеться місце для сумних посмішок і добрих чудес, тріумфу і тривоги, печалі і нескінченної жаги до життя.

Публікація

VID 20231116184148 Гійом Аполлінер. Поезія

Популярне