Прикметник - це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? (червоний, розумний, бабусин).

Прикметники виражають ознаку:

• запаху (п’янкий, запашний),
• кольору (білий, зелений),
• віку (старенький, давній),
• розміру (величезний, середній),
• матеріалу (діамантовий, дерев’яний),
• якості (твердий, гнучкий),
• принадлежності (зятів, сестрин),
• простору (далекий, близький),
• часу (ранній, вчорашній)
• внутрішні властивості (добрий, щедрий),
• зовнішні прикмети (смаглявий, чепурний),
• ознаки за відношенням до місця (міський, районний).

Синтаксичні ознаки прикметника

У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю (напр., у реченні Над лісом раптом запанувала абсолютна тиша прикметник абсолютна- означення).

Значно рідше прикметник виступає як іменна частина складенного присудка (Яка важка у вічності хода! (Л. Костенко).

Розряди прикметника за значенням

Прикметники поділяються на:

1.	якісні - відносні - присвійні
2.	повні - короткі

Якісні, відносні, присвійні прикметники

За характером ознаки, яку вони виражають, морфологічними і словотворчими особливостями прикметники поділяються на якісні, відносні і присвійні:

прикметники	приклади
якісні	велика, духмяне, опуклий, гарячі
відносні	дерев'яні, військова, приміський
присвійні	сестрин, вчителів, заяча, мамин

Виділяються також проміжні групи прикметників, що поєднують присвійне і відносне значення:

прикметники	приклади
присвійно-якісні	ластів'яче, дівоча, орлиний
відносно-якісні	творчий, срібна, вишневе

Якісні прикметники

Якісні прикметники виражають такі ознаки предмета, що можуть бути виявлятися більшою чи меншою мірою (хоробрий, теплий, довгий).

Найголовнішою граматичною ознакою якісних прикметників є їх здатність утворювати форми ступенів порівняння.

Граматичні ознаки, що відрізняють якісні прикметники від присвійних і якісних такі:

ознаки	приклади
приєднують прислівник із значенням міри або ступеня вияву ознаки (мало, надто, надзвичайно, трохи)	відомий трохи відомий, мало відомий
вступають у антонімічні відношення	свіжий - черствий великий - малий
утворюють якісно- означальні прислівники або іменники з узагальненим значенням прикмети	чуйний, чуйно добрий, добро
утворюють ступені порівняння	білий, біліший, найбіліший
за допомогою суфіксів зменшеності і збільшеності та префікса пре- утворюють похідні прикметники	тонкий, тонесенький, тонюсінький; здоровий, прездоровий
окремі прикметники можуть мати коротку форму	(ясен, весел, певен).

Оскільки якісні прикметники виражають ознаки, що можуть виявлятися більшою або меншою мірою, вони мають ступені порівняння: вищий і найвищий:

якісний прикметник	вищий ступінь	найвищий ступінь
товстий рідкий	- товстіший, менш товстий  - рідший, менш рідкий	- найтовстіший, найбільш товстий  - найрідший, найменш рідкий

Вищий ступінь порівняння вказує, що в одному предметі ознака виявляється більшою мірою, ніж в іншому.

Найвищий ступінь порівняння вказує, що ознака виявляється найбільшою мірою. Кожен із ступенів має дві форми: просту і складену.

Проста ступінь вищого ступеня порівняння утворюється від основи прикметника за допомогою суфіксів -іш, ш’ (милий- миліший). При цьому у деяких прикметниках можуть випадати суфікси -к-, -ок-, -ек- (далекий- дальший, тонкий- тонший).

При додаванні суфікса -ш- можуть виникати звукові сполуки, які на письмі позначаються буквами жч і щ (буква щ пишеться у прикметниках кращий, товщий, вищий; буквосполучення жчпишеться у прикметниках важчий, ближчий, дужчий).

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюються за допомогою додавання до прикметника слів більш-менш (швидкий- більш швидкий (менш швидкий).

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюєтьс яза допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най- (міцніший- найміцніший).

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів най, більш, найменш, а також додаванням до прикметника вищого ступеня слів від усіх (за всіх), над усе (спокійний- найбільш спокійний, спокійніший від усіх).

Відносні прикметники

Відносні прикметники виражають ознаку предмета опесередковано- через відношення до іншого предмета, явища, дії або стану (туманний ранок, працьовита людина, земляний вал).

Відносні прикметники виражають ознаки за за призначенням предмета (підйомний кран, читальна зала), за належністю організації чи установі (міська адміністрація, військова частина), за матеріалом (дерев’яний будинок, залізні двері), за просторовими і часовими ознаками (прикордонний край, приміський вокзал), за відношенням до вимірів предметів (п’ятипроцентна позика, сорокаградусний мороз).

Присвійні прикметники

Присвійні прикметники вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?

Найчастіше присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині або (рідше) тварині (мамина казка, Сергіїва шапка, собача шкіра). Але інколи, у випадку уособлення неживих предметів можуть вживатися прикметники з присвійним значенням, похідні і від назв неістот (сонячна мати - земля).

Присвітні прикметники творяться:

• від назв людей за допомогою суфіксів -ів (їв), -ин (-їн) (товаришів, Миколин, братів);
• від назв тварин за допомогою суфіксів -ач (-ий), -яч (ий), ин (-ий), їн (-ий) (орлине крило, заячий хвіст).

В деяких прикметниках, похідних від назв тварин, виступають суфікси -ин, -їв (зозулине дитя, соловейкова пісня).

Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному і знахідному відмінках мають коротку форму (Павлів, синів, батьків), а прикметники, похідні від назв тварин, мають повну форму (собачий, коров’ячий).

Вживаючись у переносному значенні, відносні і присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних (напр., срібний перстень (відн.) - срібний голос (якісн.)

Присвійно-відносні прикметники

На відміну від присвійних прикметників, що виражають належність індивідуальній особі (істоті), присвійно-відносні прикметники вказують на більш узагальнену віднесеність (орлина сім’я, журавлиний ключ).

Присвійно-відносні прикметники творяться від назв людей, зрідка- від назв тварин за допомогою суфіксів -ськ (ий), -цьк (ий).

Присвійно-відносні прикметники можуть відповідати як на питання чий? чия? чиє?, так і на питання який? яке? які? (ластів’яче гніздо (яке? і чиє?), дівочі уста (чиї?).

Усі присвійно- відносні прикметники виступають тільки в повній формі.

Присвійно- відносні прикметники можуть поступово набувати значення якісних прикметників. Такі прикметники виділяються в окрему групу присвійно- якісних (дідівські закони, заяча душа, вовчий апетит).

З таким же значенням виступають прикметники в стійких фразеологічних сполученнях (Прометеєв вогонь, лебедина пісня, куряча сліпота).

Присвійно-якісні прикметники, переходячи в розряд якісних, набувають граматичних ознак, властивих якісним прикметникам. Деякі з них набувають здатності сполучатися з кількісно- означальними прислівниками (просто собачий холод, винятково дружня розмова).

Від цих прикметників суфіксально- префііксальним способом творяться означальні прислівники (по-батьківськи, по-ведмежому, по-материнському).

Відносно-якісні прикметники

Відносні прикметники можуть переходити в розряд якісних. Багатозначні слова своїм прямим значенням можуть лишатися в розряді відносних, а на основі переносних значень поступово створюються якісні прикметники, які на сучасному етапі ще сприймаються як похідні.

Так, напр., назви ознак предметів за різними відношеннями (малиновий напій, буряковий корінь) можуть вживатися і як назви кольорів, що сприймаються беспосередньо (малиновий стяг, буряковий рум’янець).

Багато назв кольорів віддавна сприймалися як відносні прикметники(срібна ложка і срібна голова (сива).

Деякі відносно- якісні прикметники мають ознаки якісних прикметників (напр., прикметники картинний, діловий, творчий можуть утворити вищий і найвищий ступені порівняння або синтаксично означатися кількісними словами занадто картинний, більш діловий, найбільш творчий).

Такі прикметники можуть ставати твірними основами іменників з абстрактними значеннями (картинність, творчість) або прислівників (картинно, мирно, творчо).

Повні та короткі прикметники

В сучасній українській мові вживаються переважно повні прикметники.

Лише незначна кількість прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повною формою має коротку (незмінну) форму (зелен, повен, красен, винен, рад).

Тверді та м'які прикметники

За кінцевим приголосним основи- твердим чи м'яким- приголосні поділяються на прикметники твердої і м’якої груп:

прикметники	приклади
тверда група	вразливий, сестрин, певен, чистий
м'яка група	майбутній, хатній, завтрашній, ранній

До твердої групи належать:

• прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний (вразливий, добрий, прекрасний);
• всі присвійні прикметники (Наталчин, батьків, тещин)
• короткі форми прикметників (годен, рад, жив).

До м’якої групи належать:

• якісні і відносні прикметники з основою на м'який н, перед яким стоїть ще один приголосний (майбутній, новітній, останній);
• прикметники, які у називному відмінку однини мають закінчення -ій (-я, -є): безкраїй, колишня, художнє;
• прикметники на -шній, - жній, що утворені від прислівників (внутрішній, справжній);
• синій, матерній (частіше материн) та інші.

Повні прикметники поділяються також на дві форми: стягнену і нестягнену.

Стягнені форми є загальновживаними (синя, синє, сині).

Нестягнені форми прикметників (лише жіночого і середнього роду) можливі у називному і знахідному відмінках однини і множини (синяя, синєє, синіі). Найчастіше вони зустрічаються в народній поезії та етнографії.

Морфологічні ознаки прикметника

рід:
чоловічий жіночий середній	лебединий, добрий кімнатна, кмітлива дівоче, веселе
число:
однина множина	гарний, гарна, гарне гарні
відмінок:
називний родовий давальний знахідний орудний місцевий	золотий золотого золотому золотий (золотого) золотим (на) золотому)

Рід та число прикметника

Змінення прикметника за родами та числами залежить від форм іменника, з яким він узгоджується (веселий хлопчина- весела дівчина- веселе свято- веселі діти).

Відмінювання

Прикметники твердої і м’якої груп відмінюються за такими зразками:

Тверда група

	чоловічий рід	жіночий рід
Н. Р. Д. Зн. Ор. М.	добрий доброго доброму добрий (-ого) добрим (на) доброму (-ім)	добра доброї добрій добру доброю (на) добрій

	середній рід	множина
Н. Р. Д. Зн. Ор. М.	добре доброго доброму добре добрим (на) доброму (-ім)	добрі добрих добрим добрі (-их) добрими (на) добрих

М’яка група

	середній рід	множина
Н. Р. Д. Зн. Ор. М.	осіннє осінного осінному осіннє осінньім (на) осінньому (-ім)	осінні осінньіх осінньім осінні (-іх) осінніми (на) осінніх

Прикметники м'якої і твердої групи розрізняються кінцевим приголосним основи.

Відмінкові закінчення прикметників твердої групи в однині: -ий, -е, -ого, -ому, -им, -ому- в чоловічому і середньому роді; -а, -ої, -ій, -ою, -ій- у жіночому роді.

Відмінкові закінчення прикметників м'якої групи у непрямих відмінках (крім знахідного і орудного)- такі ж, але після попереднього м'якого приголосного, що на письмі позначається м'яким знаком:

тверда група	м'яка група
чорного чорною	синього синьою

Якщо основа м'якого прикметника закінчується м'яким приголосним й, у цьому випадку м'який знак не ставиться, а сама м'якість звучання передається буквами я, ю, є, ї
(край - безкраїй, безкрая, безкрає, безкраю).

Перед голосним о приголосний й зберігається (край® безкрайого, безкрайому, безкрайою).

У знахідному відмінку однини прикметники чоловічого роду можуть мати залежно від форми іменника закінчення називного або родового відмінків (кого? що?- приємне враження, вірного друга).

Прикметники твердої і м'якої груп чоловічого і середнього роду в місцевому відмінку однини, крім закінчення -ому, можуть закінчуватися як на -ому, так і на -ім (на світлому- світлім, на білому- білім).

У множині прикметники обох груп мають такі закінчення:

	тверда група	м'яка група
Н. Р. Д. Зн. Ор. М.	-і -и -их -им -ими -их	-і -і -іх -ім -іми -іх

Морфологічний розбір

1. Запишіть слово. Визначте частину мови цього слова.
2. Знайдіть початкову форму (називний відмінок однини чоловічого роду).
3. Визначте розряд за значенням: якісний, відносний чи присвійний; ступінь порівняння (для якісних).
4. Визначте морфологічні ознаки: рід, число, відмінок.
5. Визначте групу (тверда, м'яка чи мішана).
6. Визначте форму (повна чи коротка).
7. Знайдіть спосіб творення.
8. Розберіться у правописі слова (як воно пишеться).

ПРАВОПИС НЕ, НІ З РІЗНИМИ ЧАСТИНАМИ МОВИ

В українській мові не, ні зі словами пишуться разом, окремо, через дефіс залежно від функції, яку виконують, – частка, префікс, частина кореня.

НЕ пишеться разом

Правила	Приклади
з усіма частинами мови, якщо слово без не не вживається	невгамовний, неволити, негайно, непохитний, невдовзі, нестямитися, незчутися, непритомніти, нехтувати
з іменниками, прикметниками, прислівниками, займенниками, дієприкметниками (без залежного слова), дієсловами, якщо додаванням не утворюється слово з протилежним значенням (яке можна замінити синонімом)	непокоїтися (хвилюватися), неволя (рабство), невисокий (низький), неславити (ганьбити), нездужати (хворіти)
з іменниками, прикметниками, займенниками, прислівниками, якщо вони в сполученні з не означають одне поняття	несподіванка, незбагненний, неабиякий, немов
у складі префікса недо-, який означає дію, стан або якість, що виявляються в процесах, ознаках і предметах у неповній мірі	недоплатити, недописаний, недоліток
з дієприкметником, якщо він є означенням (а не присудком) і не має при собі пояснювальних слів	незакінчений твір, невирішені питання, неспростовані факти

НЕ пишеться окремо

Правила	Приклади
з дієсловами, дієприслівниками, займенниками, числівниками, службовими частинами мови	не на жарт, не по собі, не ти, не п’ятий
з іменниками, прикметниками, прислівниками, дієприкметниками, якщо до слова є протиставлення	не друг, а ворог, не веселий, а сумний, не глибока річка клекоче – шумить зелений ліс
з дієприкметниками, якщо вони мають пояснювальні слова	не засаджена квітами клумба, ніким не визнаний автор
з дієсловами, дієприкметниками, прислівниками, дієслівними формами на -но, -то, які є присудком	праця не закінчена, надворі не холодно, не підходячи близько, роботу не виконано
з прикметником, який має при собі займенник як пояснювальне слово, прислівник із часткою ні або слова далеко, зовсім, аж ніяк	ні до чого не здібний, нітрохи не цікава стаття, далеко не досконалий сюжет
з підсилювальними прислівниками, незмінюваними присудковими словами, при словах, що пишуться через дефіс	не дуже, не зовсім, не можна, не треба, не варт, не по-товариськи.

НЕ пишеться через дефіс

Правила	Приклади
якщо вживається як префікс в іменниках – власних назвах	не-Європа

НІ пишеться разом

Правила	Приклади
у заперечних займенниках і прислівниках	ніхто, ніякий, ніде, нікуди, ніяк
якщо слово без ні не вживається	нікчемний, нічліг

НІ пишеться окремо

Правила	Приклади
якщо вживається для заперечення наявності предмета чи ознаки, а також в стійких словосполученнях без дієслова-присудка	ні краплини; ні се ні те; ні на макове зерно; ні так ні сяк
якщо виступає повторювальним сполучником із заперечним єднальним значенням	Не люблять кайданів ні слово, ні ідея (М.Рильський)
із займенниками та прислівниками, від яких відокремлюється прийменником	ні в кого, ні при чому, ні в скількох

Мова

Прислівник.

 Завдання в тестовій формі. Українська мова. 

1. Прислівниками є всі слова рядка
А пліч-о-пліч, опівдні, дехто
Б нарешті, вранці, казна-що
В усередині, без кінця, чий-небудь
Г збоку, завглибшки, ніколи
Д ніхто, звечора, анітелень

2. Прислівниками є всі слова рядка
А зокола, безперестанку, тут
Б по-угорському, будь-щю, щосереди
В догори, навмисне, навіть
Г почасти, пізно, перебиваючи
Д хтозна-де, сотня, безтактно

3. Прислівник є в кожному реченні, ОКРІМ
А Нестерпно бути мертвим за життя.
Б Ніде щиріше не співають, як на війні.
В Тут погідне сонце, а десь за горами вітер.
Г Ліс ще дрімає в передранішній тиші.
Д Глянь кругом себе — рай найкращий.

4. Прислівник є в кожному реченні, ОКРІМ
А І ось тихо розгортаються кущі.
Б Десь бриніла притишена пісня.
В Було нам добре, і було нам зле.
Г Обабіч шляху зеленіє озимина.
Д Часом блимне вогонь і зникне.

5. Прислівник виконує роль присудка в реченні
А Блідий ранок несміливо зазирнув у вікна.
Б Назустріч дівчині йшов велично лось.
В Сонце прокинулось пізно і зависло над лісом.
Г Маковейчику на серці просторо і легко.
Д Швидше і швидше котилися морські хвилі.

6. Прислівник виконує роль означення в реченні
А Дорога праворуч губилася в малиннику.
Б Допізна того вечора жевріло вогнище.
В Опівночі айстри в саду розцвіли.
Г Дорошенко випростався на траві горілиць.
Д Стрункі дерева стояли обіруч голі.

7. Помилку в утворенні форми ступенів порівняння прислівника допущено в рядку
А швидко — швидше
Б холодно — холодніше
В погано — поганіше
Г добре — краще
Д низько — нижче

8. Помилку в утворенні форми ступенів порівняння прислівника допущено в рядку
А часто — частіше
Б тихо — тихіше
В близько — близькіше
Г дорого — дорожче
Д яскраво — яскравіше

9. Помилку в утворенні форми ступенів порівняння прислівника допущено в рядку
А сильно — сильніше
Б чисто — чистіше
В високо — вижче
Г мало — менше
Д солодко — солодше

10. Правильно утворено форми ступенів порівняння прислівника
А багато — більше — найбагато
Б тяжко — тяжіше — найтяжіше
В товсто — товсше — найтовсше
Г струнко — стрункіше — найстрункішіше
Д глибоко — глибше — найглибше

11. Правильно утворено форми ступенів порівняння прислівника
А зручно — більш зручно — найбільш зручніше
Б гаряче — більш гарячіше — найбільш гаряче
В довго — більш довго — більш найдовше
Г радісно — більш радісно — найбільш радісно
Д доволі — більш доволі — найбільш доволі

12. Літеру і треба писати на місці всіх пропусків у варіанті
А поноч.., дореч.., утрич..
Б заввишк.., заоч.., опівноч..
В укуп.., напівдороз… навік..
Г по-вовч.., навєсн.., удвіч..
Д у віч.., сьогодн.., безвіст..

13. Літеру и треба писати на місці всіх пропусків у варіанті
А по-ведмеж.., удвіч.., навтік..
Б навскок.., настільк.., нарад..
В докуп.., навкруг.., наспод..
Г нахильц.., інкол.., анітрох..
Д зовн.., мовчк.., по-китайськ..

14. Разом треба писати всі прислівники у варіанті
А по/польськн, на/вхрест, по/тиху
Б до/щенту, на/весні, в/основному
В з/висока, на/вшпиньки, уві/сні
Г на/гору, з/середини, по/іншому
Д за/панібрата, не/сказанно, у/день

15. Разом треба писати всі прислівники у варіанті
А ні/коли, на/впроти. з/вечора
Б на/рівні, під/ряд, віч/на/віч
В на/переваги, на/взнак, раз/у/раз
Г куди/небудь, з/ненацька, за/раз
Д без/упину, зо/зла, зі/споду

16. Разом треба писати прислівник у реченні
А Що/вечора дівчинонька в садочок виходить.
Б І блідий місяць на ту пору із хмари де/де визирав.
В У неділю вранці/рано поле вкрилося туманом.
Г Без ворогів можна в світі як/небудь прожити.
Д Один собі навік/віку в снігу заночую.

17. Разом треба писати всі прислівники у варіанті
А чим/далі, на/швидку/руч, спід/лоба
Б без/кінця/краю, поза/вчора, до/схочу
В до/гори, до/вподоби, попід/тинню
Г ані/трохи, без/упину, спокон/віку
Д над/вечір, на/світанку, на/четверо

18. Разом треба писати всі прислівники у варіанті
А на/шастя, на/виворіт, у/переміш
Б по/перше, від/давна, на/впростець
В з/висока, за/молоду, без/перестанно
Г в/цілому, на/пам’ять, по/всяк/час
Д у/п’ятьох, на/завжди, по/дитячому

19. Разом треба писати всі прислівники у варіанті
А мимо/хідь, на/яву, будь/що/будь
Б по/друге, на/вшпиньки, до/ладу
В на/сам/перед, на/чисто, за/видна
Г до/пізна, куди/небудь, перед/усім
Д до/віку, коли/не/коли, в/середині

20. Через дефіс треба писати всі прислівники у варіанті
А по/середині, по/київськи, по/третє
Б час/від/часу, коли/не/коли, як/не/як
В кінець/кінцем, вряди/годи, будь/де
Г сам/собою, повік/віки, такий/сякий
Д по/латині, по/дитячому, по/свійськи

21. Через дефіс треба писати всі прислівники у варіанті
А хтозна/скільки, ані/звідки, коли/небудь
Б по/братськи, по/маленьку, пю/твоєму
В десь/інде, все/одно, видимо/невидимо
Г по/нашому, по/трохи, по/мисливськи
Д рано/вранці, сила/силенна, зроду/віку

22. Через дефіс треба писати всі прислівники у варіанті
А з діда/прадіда, будь/ласка, по/синівськи
Б день/у/день, мало/помалу, ледве/ледве
В хтозна/куди, тет/а/тет, з давніх/давен
Г раз/у/раз, десь/не/десь, давним/давно
Д як/не/як, сам/на/сам, всього/на/всього

23. Окремо треба писати всі прислівники у варіанті
А сама/самотою, на/жаль, в/обмін
Б під/силу, по/переду, по/правді
В до/побачення, що/тижня, по/суті
Г до/речі, повсяк/час, у/стократ
Д за/молоду, без/кінця, з/переляку

24. Окремо треба писати всі прислівники у варіанті
А поза/торік, з/розгону, до/смаку
Б по/черзі, по/можливості, в/міру
В на/сміх, при/вселюдно, під/час
Г як/слід, натще/серце, за/кордон
Д у/ночі, до/сих/пір, до/останку

Трагедія дитини за оповіданням М.Коцюбинського "Ялинка"

Хлопчик Василько нетерпляче чекав Різдва. Він любив це свято, батько пообіцяв йому справжню ялинку! Хлопчик доглядав деревце, пестував його. Дуже скоро це зимове диво повинне було прикрасити оселю. Але через нестатки напередодні Різдва довелося продати лісову красуню — ялинку. Василькові було важко на серці, але хлопчик дуже любить батьків, співпереживає їм і згоден жертвувати своєю втіхою заради родини. Дитина ледве стримує сльози. І обличчя батьків теж сумні та похмурі. Це дуже хвилює хлопчика. Василько розмірковує про причину такого настрою рідних.

Зелена ялинка в оповіданні Михайла Коцюбинського ніби жива. Деревце по-своєму переживає ці драматичні події. Наприклад, ялинка радіє, коли бачить хлопчика та його батька. Коли ж деревце рубають, воно відчуває біль, лякається, як людина, дрижить, ронить зелену глицю.

Вирушивши в путь, Василько заблукав у лісі. Спочатку фантастична Краса зимової природи захоплює його, але потім ліс уже ввижається Василькові чорною стіною. Хлопчикові здається, що страховища простягають до нього руки. Багато пригод довелося пережити Василькові. Утікши від вовків, хлопчик дістався до свого дядька, а потім його знайшли батьки.

В образі Василька Михайло Коцюбинський переконливо показав моральні якості дитини, серед яких повага до старших, сміливість. Найважливіше, що хотів сказати письменник, — обов'язок кожної людини шанувати, любити, підтримувати своїх батьків.

Цей твір дозволяє читачеві насолодитися чарівними картинами природи, а також дізнатися про те, як живуть у злагоді добрі люди. Саме любов і злагода завжди допомагають подолати негаразди, які насилає на людей доля.

Для 6 класа

Контрольна робота (тестові завдання) Правопис прикметників 

 1. правильно записано суфікси прикметників у всіх рядках, окрім
 а) гарнесенький, чистісінький, вірнесенький 
 б) новесенький, вузенький, самісінький 
 в) більшенький, цілісінький, милесенький
 г) здоровенький, тонюсенький, білесенький

2. За допомогою суфікса -ов- утворюються прикметники від усіх іменників у рядку 
 а) метр, травень, дощ, нуль 
 б) пурпур, емаль, груша, край 
 в) парча, кварц, гроза, шовк 
г) калина, казка, поле, марш

 3. суфікс -зьк- пишемо у прикметниках, утворених від іменників у рядку
 а) Париж, Рига, Запоріжжя, Кривий Ріг 
 б )Острог, Франція, Кавказ, товариш
 в) козак, молодець, ткач, Луцьк 
г) студент, депутат, турист, каратист 

4. Не з прикметником пишемо окремо в реченні
 а) (Не)веселий і радісного зробить сумним 
 б) (Не)гожий день — вовкові праця 
 в) Дружній череді вовк (не)страшний 
г) (Не)надійний друг гірше недруга 

5. Усі прикметники пишуться з -нн- у рядку
 а) тума…ий, іме…ий, букве…ий
 б) невблага…ий, тьмя..ий, потомстве…ий 
 в) де…ий, благослове...ий, чаву…ий 
г) нездійсне…ий, свяще…ий, довгожда…ий

 6. Усі складні прикметники потрібно писати разом у рядку 
 а) вічно/зелений, жовто/грудий, науково/фантастичний 
 б) дрібно/листий, спортивно/оздоровчий, електро/ремонтний
 в) важко/атлетичний, військово/патріотичний, мало/досвідчений
 г) євро/інтеграційний, старо/український, південно/кримський творчі завдання 

7. Відновіть текст, уставляючи замість пропусків потрібні літери і розкриваючи дужки.

 У таємничім фіалковім мар__ві перед нами з (не)__великої висоти відкривається долина. Ми бачимо прохолодну зелень лугів, (сіро)__голубий туман, син__ві гори й (жовто)гарячий зріз каменоломні, на кудлатій від лісу горі, що раптом виникає перед нами на цій благодатній рівнині, чорніють останки (тисячо)__літнього замку. 

8. Складіть і запишіть речення, увівши в нього прізвище прикметникової форми відомого українського письменника. зробіть морфологічний розбір одного з прикметників. ____________________________________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________________ 
9. Напишіть твір-мініатюру (7—13 речень) на тему: “Весняний день”. використайте прикметники з вивченими орфограмами, підкресліть їх. ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ___________