Дімаров "Блакитна дитина"

А. Дімаров "Блакитна дитина"

Деякі люди вважають, що писати для дітей — дуже лекга   справа. Але це не так. Писати для дітей — це дуже відповідальна і важка праця. Діти не будуть читати книжку, якщо вона нецікава.
А. Дімаров саме той письменник, який намагався писати свої твори для дітей цікаво і захоплююче. 
Повість читається з незгасаючою цікавістю, тому що в ній яскраво й виразно вималювані люди. Вони живі й справжні. Хіба не схвилюють читача бурхливі події у восьмому класі, хіба проблеми школярів тих далеких років не близькі учням сьогоднішньої школи? Питання честі, справедливості, безкорисливої дружби завжди актуальні.
Твори Анатолія Дімарова — багатогранні, різнопланові й, безперечно, не можуть не привернути Вашої уваги. Органічно переплітаючи трагічне з комічним, митець налаштовує на життєлюбство й оптимізм, стійкість, співчуття й добро. Ці морально-філософські категорії А. Дімаров зображує як найвищі людські цінності.
І насамкінець хочеться побажати Вам приємної зустрічі з правдивим і майстерним словом Анатолія Андрійовича Дімарова.

Тема: зображення хвилюючої події в житті героя — після закінчення семирічки він був зарахований до учнів середньої школи.
3.1.3. Ідея: возвеличення важливості навчання у житті людини, мрії матері і хлопця про можливість отримання ним в подальшому вищої освіти.
3.1.4. Основна думка: навчання — це благородна справа, яка робить людину грамотною, корисною суспільству.
3.1.5. Композиція.
Експозиція: закінчення героєм твору семирічки.
Зав’язка: мати з Толею вирушають у місто для влаштування на навчання до середньої школи.
Кульмінація: радість матері з приводу зарахування її дитини до середньої школи.
Розв’язка: зустріч матері і Толі із Сергійком.

Питаннями.

• Які труднощі були у Толі під час навчання?
• Чому герой твору вважає, що його мама безсмертна? («Хоч я давно вже вивчив, що земля кружляє навколо сонця, однак підсвідомо ще вірю в те, що весь видимий світ обертається довкола мами. Тож мама не може померти, бо це означало б кінець усього світу»)
• Опишіть приміщення, де жив герой твору. («І порізаний, подовбаний, зали-
тий чорнилом трудяка-стіл, за яким ми часто збиралися втрьох: я, мама й Сергійко. І ослони з міцними дубовими ніжками... І ніч-годувальниця та зігрівальниця... І пощербині миски та чашки, і понадкушувано дерев’яні ложки, якими так ловко їсти... І пузатий комод, потрісканий і обруднений... І зметений до самісінької ручки віник, який не раз танцював на наших спинах...») Про що свідчить даний опис? (Рівень життя людей)
• Якою була успішність у хлопця після закінчення семирічки? («В чорній клейончастій сумці — має свідотство про закінчення семирічки. Оцінки не такі вже й погані, хоч мама й твердить, що вони могли б бути кращими. Я теж з нею згоден, що могли б, але то вже не моя провина, бо не я ж виставляв усі ті оцінки»)
• Через що Толя заздрив Ванькові? («Ванькові судилася казкова доля: ходити у формі, курити «Казбек» і водити поїзди»)
• Чому Толя вважав, що йому гірше живеться, ніж Сергійкові?
• Якою побачив герой твору середню школу? («...Стояла посеред залізничного висілка, забудованого чотириквартирними дерев’яними бараками, що всі як один були схожі на пенали для ручок та олівців. Саме ж приміщення схоже на палац: двоповерховий величезний будинок з такими великими вікнами, що для стін майже не лишається місця...»)
• Що свідчить про знервований стан мами перед відвідуванням її з сином директора середньої школи? («Застібни верхній ґудзик... Він у тебе не застебнутий! Боже, а волосся! Та не крути головою, дай хоч трохи причесати... А вуха! Вчора ж мила... Хіба можна йти до директора з отакими вусищами? — Гляди ж мені: сидітимеш у директора — не човгай ногами... І руки тримай на колінах. І не крути головою, а дивись на директора»)
• Яке враження на хлопця справив директор школи? («...Невисокого зросту, бо над столом видно тільки його плечі й голову... Скільки живу, не бачив такої блискучої лисини. Вона була схожа на облуплену крашанку»)
• Що здивувало Толю у їдальні? («Я затискаю у руці дві виделки, дві ложки і дві чайні ложечки, що їх дав нам при вході сердитий на вигляд дядько. Та ще й попередив, щоб, коли будемо виходити, обов’язково здали іншому, тому, що стоїть навпроти. Не здамо — не випустять з їдальні»)
• Що уявляв хлопець перед смакуванням какао?
• Чому Сергійко не повернувся додому, а потайки поїхав разом з мамою і Толею до міста?