Карантин чи дистанційне навчання?
😷🖊️📖😀☎️
ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ
1. Важливо розуміти, що більшість батьків не мають досвіду дистанційного навчання та самоорганізації такого рівня. Необхідно підтримувати їх і налаштувати на те, що треба організувати саме самостійне навчання дитини, а не зробити завдання за неї. Але й завдання від учителів мають бути посильними для самостійного виконання дітьми. Чіткі поради та інструкції, доброзичливість і терпіння – запорука того, що батьки співпрацюватимуть з вами.
2. Цей пункт випливає з попереднього – не очікуйте, що ви миттєво вийдете на рівень усіх уроків за розкладом. Починайте з малого, поступово збільшуючи кількість (чи тривалість занять).
3. Добре, якщо у вас є попередній досвід будь-якого онлайн-спілкування з батьками. Електронні анкети, опитування, голосування у вайбері, вирішення загальних питань онлайн замість традиційних батьківських зборів – це все вам знадобиться.
4. Пам’ятайте: готуючи онлайн-уроки, ви маєте дати дітям лише найголовніше. Все другорядне треба відкинути.
5. Ваш головний помічник – педагогічна свобода. Пам’ятайте, що вона передбачена новими Законами “Про освіту” і “Про повну загальну середню освіту”. Карантин – чудовий час навчитися нею користуватися. Оскільки вам необхідно вибрати найголовніше для дистанційних уроків – подумайте, що саме важливо дати дітям саме зараз? Переставте теми і спростіть завдання, враховуючи, що вас не буде поряд з дітьми, коли вони їх виконуватимуть.
6. Сучасні онлайн-інструменти – дуже інтуїтивні, тому навчитися ними користуватися можна легко і швидко.
7. Але у класі є кілька дітей, яких відвезли до бабусь, і там немає можливості займатися онлайн. Для таких батьків дублювати завдання для батьків у вайбер – сторінки підручника і завдання в робочому зошиті, бо це єдиний вихід.Та й це не 100%. що всі виконуватимуть завдання.
8. Коли учні мають розпочати чи закінчити виконувати уроки? Про це можно тільки домовитись, що всі завдання мають бути виконані до завершення карантину.
Минули перші дні карантину, зв'язок часто відсутній. Часто нема інтернету, хоча мешкаю не в селі...😏😏 У такі моменти розумієш учнів.
Вайбер. Інстаграм.... тощо. Можливість спілкування у вайбері (назва не важлива) неймовірна. Важко дібрати епітети для позначення спілкування у вайбері, якщо викладаєш у 4 класах мову й літературу . Отже, логічно, що треба писати в кожну групу окремо. Більша частина дітей відпочивають, можуть не звертати увагу на мої повідомлення.
Деякі учні у вайбері записали своє ім‘я ієрогліфами (хіба вчитель не може запам'ятати всі ніки?). Семикласники хочуть писати приватно.На день понад 100 повідомлень із запитаннями... телефон божеволіє від фото й смс рівня «як у вас справи» до запитань по суті, як, наприклад, які риси характеру героя, виділити орфограми чи визначати художні засоби.
Теоретично відеоконференції можливі, але на практиці ж ти заходиш, бачиш 2-10 людей, хтось "завис". Пояснити потрібно всім... З'ясовано, що всім підходить, коли учні роблять фото виконаного завдання.
Що робити, коли тобі 18 учнів пишуть, що вони не будуть працювати, бо поїхали до бабусі, а там ні зв'язку ні інтернету...
Немає коментарів:
Дописати коментар